Міф про Сізіфа: читати повністю

Сізіф, володар Коринфа, пишався тим, що хитрістю міг обійти будь-якого бога. Коли по нього прийшов Танат, Сізіф прикинувся гостинним і накинув на бога кайдани. Смерть зникла зі світу: люди не вмирали, обряди припинилися, а Зевс обурився хаосом. Арес розкував Таната й передав Сізіфа до підземного царства.

Проте цар заздалегідь наказав дружині не справляти похорону. У Тартарі він поскаржився Персефоні, що лежить непрощеним трупом, і випросив дозвіл повернутися на землю. Потрапивши додому, Сізіф забув про обіцянку й насолоджувався життям, доки Танат вдруге не забрав його душу - тепер уже назавжди.

За всі хитрощі богиня Немесида призначила покарання: Сізіф мусить викочувати величезний камінь на вершину. Щоразу, коли валун майже досягає краю, він зісковзує вниз, і робота починається спочатку. У цій вічній праці немає фінішу, лише повтор, що спалює надію.

Камінь і гора - не просто декорації. Гора символізує закон, що стоїть вище людини, а валун - наслідки кожної брехні. Богам було важливо показати: хитрістю можна відкласти розплату, але не скасувати її.

Сучасні дослідники говорять про «сизіфову працю» як про будь-які зусилля, що не дають результату. Це може бути нескінченний обман, токсичне змагання з усіма або спроба жити чужим життям. Міф попереджає: якщо робота позбавлена сенсу, вона виснажує навіть найсильніших.

1. Сізіф прославляється як хитрий правитель Коринфа.
2. Обман Таната і тимчасова перемога над смертю.
3. Зевс карає, але цар вигадує нову хитрість.
4. Другий арешт і остаточне вирішення богів.
5. Вічне котіння каменя як попередження для смертних.

1. Чим відрізняється кмітливість від підступності? Чи можна провести межу?
2. Які сучасні ситуації нагадують сизіфову працю? Як їх зупинити?
3. Чи є у вас «камінь», який доводиться котити щодня? Що допомагає не здатися?