«Міщанин-шляхтич»: позитивні й негативні персонажі
9 серпня 2025 р.•
У комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» зіткнулися два світи: твереза міщанська розсудливість і блискуча, але порожня аристократична поза. Щоб зрозуміти сатиру автора, варто розглянути, хто у творі втілює чесність та здоровий глузд, а хто підживлює ілюзії пана Журдена.
Образи, що тримаються здорового глузду
Пані Журден залишається голосом практичності: вона бачить, як мара шляхетства з’їдає сімейний бюджет, і постійно повертає чоловіка до реальності. У її репліках звучить проста формула щастя - працювати, любити близьких і не витрачати гроші на пусті титули.
- Вона захищає Люсіль від шлюбних авантюр і не дозволяє продавати доньку за титул.
- Постійно нагадує чоловікові, що шляхетність не вишивається золотом на кафтані, а проявляється в повазі до людей.
Люсіль успадкувала материнський характер. Вона відмовляється від вигідних, але холодних союзів і бореться за можливість обрати Клеонта. Дівчина наполягає: кохання важливіше родових гербів, а отже, справжнє благородство починається з внутрішньої свободи.
Клеонт представляє міщанина нової хвилі. Він шість років служив у війську, сам заробив гроші, має власну думку й відверто говорить панові Журдену, що благородство - це не куплена грамота. Саме Клеонт протиставляє лицемірству Доранта чесну працю та почуття власної гідності.
Ков’єль і Ніколь - союзники здорового глузду. Слуга Клеонта вигадує хитромудрий спектакль з «турецьким принцом», аби зірвати угоду, яка руйнує життя Люсіль. Ніколь жартами та прямими зауваженнями показує безглуздість панських забаганок і доводить, що щирість та любов простіші за будь-який дворянський церемоніал.
Персонажі, що підживлюють ілюзії
Пан Журден стоїть між двома полюсами: він не зовсім лиходій, але його манія до титулів штовхає родину в хаос. Мольєр зображує героя кумедним, проте саме Журден створює умови для шахрайства.
- Негативні риси: сліпе обожнення дворян, легковажність у грошах, недовіра до власної родини, готовність видати доньку за чужинця.
- Позитивні проблиски: уміння рахувати витрати, спроби уникати бійок, щирий інтерес до музики та науки, хай і наївний.
Граф Дорант - карикатура на порожній титул. Він живе за рахунок Журдена, продає лестощі й обіцянки, намагається видати себе за посередника короля. Жодної честі, тільки безкінечні позики й брехня.
Маркіза Дорімена уособлює світ, який полює на чуже багатство. Вона фліртує з Журденом, але справжня мета - коштовності, які приносить їй Дорант. Легковажність і прагнення до розкоші роблять її ще одним каталізатором обману.
Чому контраст важливий для сюжету
Мольєр зводить позитивних героїв навколо ідеї простоти: вони говорять правду, піклуються про родину, не відмовляються від почуттів задля статусу. Негативні персонажі існують за рахунок чужих мрій, будуючи світ красивих декорацій без змісту.
Фінальний фарс з «турецьким обрядом» показує, що лише сміх та кмітливість здатні зняти пиху. Коли Журден нарешті зрозуміє, що мрію про титул йому продають такі, як Дорант, герой отримує шанс повернутися до тих, хто справді любить його без фанфар.
Коментарі