«Міщанин-шляхтич» Мольєра: аналіз комедії
17 вересня 2025 р.•
Комедія «Міщанин-шляхтич» — один із найяскравіших зразків творчості Жана-Батіста Мольєра та французького класицизму. Написана в 1670 році, вона висміює прагнення буржуазії до дворянських титулів та привілеїв.
Історичний контекст та задум твору
Комедія була створена на замовлення короля Людовика XIV після невдалого прийому турецьких послів у Версалі. Мольєр мав висміяти турецькі церемонії та звичаї.
Проте письменник вийшов за межі королівського замовлення, створивши сатиру на французьке суспільство. Головним об'єктом критики стало марнославство нуворишів.
Твір відображає соціальні протиріччя Франції XVII століття: зростання ролі буржуазії та її прагнення до дворянських привілеїв.
Жанрові особливості та структура
«Міщанин-шляхтич» — комедія характерів, що висміює людські вади через яскраві типажі. Мольєр дотримується принципів класицизму у структурі п'єси.
П'єса побудована за правилом трьох єдностей: дія відбувається в одному місці (будинок Журдена), протягом одного дня, має єдину сюжетну лінію.
Композиція включає п'ять дій з чіткою логікою розвитку: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація та розв'язка.
Особливістю твору є включення балетних номерів та музичних інтермедій, що робить його комедією-балетом.
Образ пана Журдена
Журден — центральний персонаж комедії, що втілює тип багатого міщанина з аристократичними амбіціями. Його марнославство стає джерелом комічних ситуацій.
Характер героя побудований на одній домінуючій рисі — прагненні до дворянства. Ця одержимість засліплює його, робить легкою здобиччю для шахраїв.
Мольєр показує Журдена не як негативного персонажа, а як жертву суспільних упереджень. Його простодушність викликає не лише сміх, але й співчуття.
Еволюція образу: від самовпевненого багатія до обдуреного простака, який зрештою повертається до реальності.
Система персонажів та їх функції
Граф Дорант уособлює справжнє дворянство, але збіднене та моральне зіпсоване. Він використовує простодушність Журдена для власної вигоди.
Пані Журден представляє здоровий глузд та практичність. Вона протистоїть марним мріям чоловіка, захищаючи сімейні інтереси.
Люсіль та Клеонт втілюють щире кохання, яке перемагає соціальні перепони. Їхня любовна лінія надає п'єсі оптимістичного звучання.
Учителі (музики, танців, фехтування, філософії) сатирично зображують псевдоосвіту, яка лише створює видимість культури.
Сатирична спрямованість
Мольєр висміює не лише особисті вади Журдена, але й соціальне явище — прагнення буржуазії до дворянських привілеїв.
Сатира спрямована також проти справжнього дворянства, яке втратило моральні цінності та живе за рахунок багатих міщан.
Письменник критикує поверхову освіту, яка не розвиває розум, а лише створює ілюзію знань.
Об'єктом сатири стає також модне захоплення екзотикою (турецькі церемонії), яке використовують шахраї.
Комічні прийоми та мовні засоби
Мольєр використовує комізм ситуацій: Журден потрапляє в незручні становища через своє марнославство та невігластво.
Комізм характерів проявляється в суперечності між амбіціями героїв та їхніми реальними можливостями.
Мовний комізм створюється через контраст між претензіями Журдена на вишуканість та його простонародною мовою.
Іронія та сарказм пронизують діалоги, особливо в сценах з учителями та графом Дорантом.
Ідейне значення та актуальність
Комедія утверджує ідеал природності та щирості. Мольєр показує, що справжня цінність людини не в титулах, а в особистих якостях.
Твір критикує соціальну нерівність та лицемірство суспільства, де цінуються зовнішні атрибути, а не внутрішні чесноти.
Мольєр відстоює право кожної людини на щастя, незалежно від соціального походження. Кохання Люсіль та Клеонта перемагає станові упередження.
Актуальність комедії полягає в критиці вічних людських вад: марнославства, снобізму, прагнення до неправедного збагачення.