Міцкевич "Світязь": аналіз балади (паспорт твору)

18 січня 2016 р.•

Балада "Світязь" А. Міцкевича показує трагедію польського народу, який героїчно боровся за свою незалежність, але у нерівній боротьбі втратив її. Аналіз твору допоможе визначити тему, ідею, жанр та композицію.

Паспорт твору

Автор - Адам Міцкевич

Рік написання - 1822

Жанр - балада

Тема: показ боротьби польського народу за незалежність; загибель жителів Світязя

Ідея: уславлення патріотизму простих людей. (Воля, незалежність народу, служіння батьківщині, протест проти гноблення).

Основна думка - сила народу - у його єдності, вірі, патріотах

Віршовий розмір - чотиристопний дактиль

Римування: перехресне.

Головні герої: селяни, пан із Плужин; княжна-русалка

Головний герой твору - народ. Княжна - одна з народу (саме тому в неї немає імені). її монолог-сповідь - це голос усіх жінок, дітей і сивих дідів. Вона - виразник і їхнього горя, болю, страху, і їхніх прагнень та патріотичних ідей: любові до батьківщини, бажання померти, але не скоритися.

Композиція

Експозиція: опис озера Світязь.
Зав'язка: бажання дізнатися про таємницю озера.
Розвиток дії: поява князівни, розповідь про Туганову державу, напад ворогів.
Кульмінація: небажання потрапити в неволю та добровільна смерть.
Розв'язка: біле латаття як згадка про подвиг народу.

Образи балади

Жителі міста – люди сміливі, горді. Вони обрали волю і смерть, але не скорилися ворогові.
Білі квітки, на які перетворилися жінки та дівчата Світязя, символізують: духовну красу та незламність народу

Символіка образів та кольорів

Вода — символ плодючості, початку й кінця всього сущого на землі; у християн — символ очищення від гріхів, смерті й поховання, життя і воскресіння із мертвих. У баладі «Світязь» з водою (озером) пов'язана тема смерті й відродження народу, мотив духовної сили народу, яка полягає в його єдності й прагненні до волі.

Синій, блакитний колір – символізує довір'я, безкінечність, сум. Це колір неба і води. У християнській культурі він асоціюється з вічною божественною істиною, вірністю. Синій колір озера Світязь («безодня блакить») навіює печальну згадку про минуле, про загибель Туганової держави. Образ жінки, що раптово з'явилася із синіх хвиль, утілює думку про вірність своєму народові.

Купава — символ чистоти, непорочної краси. Водночас вона – символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої діви. Білі купави у баладі Міцкевича «Світязь» уособлюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Традиційний фольклорний мотив «помсти покійника» переходить у мотив «помсти квітів». У такий спосіб автор показує продовження боротьби за свободу, карає гнобителів, закликає всі народи звільнитися від поневолення.

Білий колір – символ невинності, чистоти, світла, життя, вічності. У християнських традиціях біле означає спорідненість із Божим світом. У білому зображуються ангели, святі. «Біле нас щось огортає» - ця фраза символізує смерть, яку мужньо приймає народ. Але водночас це і знак божого світла, яке рятує людей із неволі. Білі квіти, на які перетворилися дівчата й жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту та невинність. Однак тим, хто загрожує всьому «білому» - чистому, вільному, доброчесному – квіти несуть смерть.

Зелений колір – колір трави, символ природи, молодості, плодючості, краси і радості, ствердження життя, миру. Білі купави у «листі зеленім» у баладі Міцкевича втілюють віру поета у свій народ, у продовження його життя, нове відродження, мирне вільне існування.

Ознаки балади у творі

Розповідає про героїчне минуле.
Написана віршованою мовою.
Має напружений драматичний сюжет.
Трагічна розв'язка
Наявний діалог
Твір починається пейзажною замальовкою
Наявні реальні і фантастичні елементи

Реальне та фантастичне у баладі

Реальне: напади ворогів; деякі патріоти віддають перевагу смерті, а не ганьбі, неволі; підкорення ворогом.

Фантастичне: персонаж — світязянка, яку витягли рибалки; занурення міста у воду

Легенда про озеро Світязь

Вороги напали на прекрасне місто Світязь. Нікому було його обороняти, бо князь зі своєю дружиною пішов допомогти в нерівній боротьбі другові-сусідньому князю. Залишилися в місті лише діди, жінки з дітьми та юна княгиня. Не хотіли волелюбні жителі міста загинути від руки загарбника, жити в неволі, зазнати глуму та знущань. Тому вирішили прийняти смерть. Озеро поглинуло їх, даруючи безсмертя. На воді одразу з'явилися квіти неймовірної краси. Вороги зривали їх, але одразу падали мертві. І досі на водах Світязя милується Божим світлом чудове латаття, нагадуючи нащадкам про подвиг простих жінок, про їх безмежну гордість, про любов до батьківщини.