"Мріє, не зрадь!..": аналіз вірша Лесі Українки

8 листопада 2025 р.•

Вірш «Мріє, не зрадь!..» Лесі Українки належить до філософської та інтимної лірики та розкриває тему пристрасного звернення до мрії, що зміцнює віру та дарує сили у прагненні досягти великого і значущого. Твір написано у 1905 році під час революційних подій.

Паспорт твору

Автор: Леся Українка

Літературний рід: лірика

Жанр: вірш (ліричний монолог)

Напрям, течія: неоромантизм, модернізм

Рік написання: 1905

Вид лірики: філософська, інтимна

Віршовий розмір: анапест; в рядку повних чотири стопи

Римування: перехресне (АБАБ)

Строфа: чотиривірш (катрен), всього п'ять строф

Тема та ідея

Тема: пристрасне звернення до мрії, що зміцнює віру та дарує сили у прагненні досягти великого і значущого.

Ідея: готовність до будь-яких випробувань, до протистояння навколишньому і своєму внутрішньому світові, згода віддати життя заради здійснення мрії — здобуття волі.

Головна думка: "Мріє хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, а як прийдеться згинуть за теє — дарма!".

Провідні мотиви: мрія як сенс буття і джерело надії; жертовність та самопожертва заради високої мети; тема боротьби з собою та трансформації; боротьба і незалежність.

Композиція

Вірш побудований як драматичний монолог ліричної героїні, сповнений схвильованих інтонацій, з відчутними елементами "внутрішньо" діалогізованої мови.

Рух емоцій ліричної героїні йде від болючих запитань через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя — і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі.

Вірш має характерні риси неоромантизму, зокрема акцент на глибоких емоціях, боротьбі за ідеал (свободу), наявність рішучого ліричного героя, здатного на подвиг.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "стільки безрадісних днів", "стільки безсонних ночей", "остатня надія", "світло безсонних очей", "серце жадібне моє", "нове добро"
Метафори: "так довго до тебе тужила", "довго лила свої чари в серце жадібне моє", "сповнилось серце ущерть", "душею повстала сама проти себе", "хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною"
Антитеза: "я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя"
Персоніфікації: "Мріє, не зрадь", "не згасни ти, світло безсонних очей", "мріє, станься живою"
Гіпербола: "Я душею повстала сама проти себе, і тепер вже немає мені вороття", "хочу дихать вогнем"
Анафора: "Мріє,.."
Рефрен: "Мріє, не зрадь!"

Образи та символіка

Лірична героїня — незламна, сильна духом, не звертає з наміченого шляху, хоче жити повноцінним життям; переживає емоційний злет, що спонукає її до відвертих зізнань: її служіння ідеалу — постійні змагання з долею.

Мрія — персоніфікована, повинна втілитися в життя, адже в неї вкладена "остатня надія". Вона є натхненням ("світло безсонних очей", "літає орлом" над ліричною героїнею). Символізує щасливе майбутнє країни та її народу.

Орел — символ волі.

Історико-біографічний контекст

Леся Українка вважала народ творцем усіх цінностей і багатств, а його безсмертя та велич — творчою працею.

Вірш було написано в серпні 1905 року. Тоді, під час революційних подій у російській імперії, письменниця перебувала в Грузії. Українці тим більше боролися за свої права, а передчуття змін надихало митців, зокрема й Лесю Українку, на публічні виступи.

Філософські роздуми ліричної героїні не лише про свої почуття, а й про загальні ідеї життя і смерті, боротьби і самопожертви заради великої мети.