«Мина Мазайло» Микола Куліш — скорочено
4 липня 2025 р.
П'єса 'Мина Мазайло' Миколи Куліша - це сатирична комедія, яка висміює проблеми національної самоідентифікації та мовного питання в Україні 1920-х років. Головний герой хоче змінити своє українське прізвище на російське, що призводить до конфлікту в родині та комічних ситуацій.
Головні герої
Мина Мазайло - дрібний службовець, який соромиться свого українського прізвища і хоче змінити його на російське 'Мазєнін'. Він вважає, що це допоможе йому в кар'єрі та суспільному житті.
Мокій - син Мини, студент. На відміну від батька, він палкий прихильник української мови та культури. Він збирає українські слова і намагається говорити чистою українською мовою.
Рина - дочка Мини, підтримує батька в його бажанні змінити прізвище. Вона мріє про краще життя і вважає все українське відсталим.
Уля - наречена Мокія, яка спочатку підтримує його захоплення українською мовою, але потім переходить на бік противників українізації.
Конфлікт у родині
До родини приїжджає тьотя Мотя з Курська, яка категорично проти української мови та культури. Вона підтримує Мину в його бажанні змінити прізвище і критикує все українське.
З іншого боку, приїжджає дядько Тарас із Києва - палкий захисник українізації. Він намагається переконати родичів у важливості збереження української мови та культури.
У родині починається справжня 'мовна війна'. Кожен відстоює свою позицію, використовуючи різні, часом комічні аргументи. Особливо гострим стає конфлікт між батьком і сином.
Комічні ситуації
Мина наймає вчительку російської мови мадам Мазеніну, щоб покращити свою вимову. Він старанно вчиться говорити 'по-російськи', що призводить до кумедних ситуацій.
Тьотя Мотя постійно перекручує українські слова і вважає, що українська мова - це зіпсована російська. Її безглузді аргументи проти української мови викликають сміх.
Дядько Тарас, навпаки, використовує такі архаїчні українські слова, що його ніхто не розуміє. Його надмірний пуризм теж стає об'єктом авторської іронії.
Розв'язка та значення твору
Зрештою Мина таки отримує дозвіл на зміну прізвища. Проте ця перемога виявляється гіркою - син відмовляється від батька, а родина остаточно розколюється через мовне питання.
Автор показує, як мовне питання може розділити не лише суспільство, але й родину. Через комічні ситуації він порушує серйозні проблеми національної ідентичності та самоусвідомлення.
П'єса висміює як надмірний пуризм у мовному питанні, так і зрадництво власної культури. Куліш закликає до розумного балансу та поваги до рідної мови та культури.