"Напис на книзі віршів": аналіз вірша-маніфесту Євгена Маланюка
18 грудня 2025 р.•
Вірш «Напис на книзі віршів» Євгена Маланюка, написаний 4 січня 1925 року, належить до громадянської (патріотичної) лірики та є ліричним віршем-маніфестом. Твір зображує важку долю майстра слова, який творить попри всі складнощі, аби відверто передати події сучасності, поділитись побаченим і відчутим із читачем.
Паспорт твору
Автор: Євген Маланюк
Рік написання: 1925, 4 січня
Жанр: ліричний вірш-маніфест
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: модернізм; неокласицизм, експресіонізм
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_)
Римування: перехресне (АБАБ). Рими точні: гордий – когорти, строф – катастроф, Батурин – morіturі, облуд – салют, стопи – утопій, ямб – дифірамб, гранчасту – наступ, вперед – роздере, морок – порох, збагнеш – меж, билось – стилос, мет – стилет
Строфа: вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній (чотиривірші-катрени)
Тематика та проблематика
Тема: зображення важкої долі майстра слова, який творить попри всі складнощі, аби відверто передати події сучасності, поділитись побаченим і відчутим із читачем.
Ідея: віра в те, що поезія відкрита для нащадків, так само як і висока мета, якій Є. Маланюк присвятив свій хист.
Основна думка: поезія — це не просто мистецтво, а виснажлива й відповідальна справа.
Провідні мотиви:
- Місія поета як духовного провідника нації
- Слово має силу розривати морок забуття, здатне бути покликом до дії
- Історична пам'ять (згадка про Батурин як символ трагедії народу)
- Зв'язок поколінь (звернення поета до свого читача)
- Боротьба за національне і духовне відродження України
- Незламність духу проростає крізь історичні катастрофи
Художні засоби
Епітети: «напружений, незломно-гордий імператор», «залізних строф», «творчих катастроф», «збурений Батурин», «похмурі заграви», «важкі та мускулясті стопи», «пруживий ямб», «громовий дифірамб», «булава гранчаста», «тисячолітній порох»
Метафори: «імператор залізних строф», «веду вірші … в обличчя творчих катастроф», «звучить громовий дифірамб», «блиском булаву гранчасту скеровую лише вперед», «наступ завісу роздере», «шматками розпадеться морок», «крізь тисячолітній порох розгорнеться простір без меж», «чим серце билось, яких цей зір нагледів мет»
Уособлення: «збурений Батурин в похмурих загравах облуд», «вони ж (похмурі заграви) металом сурмлять майбутньому салют», «стопи пруживий одбивають ямб»
Антитеза: «Це дійсности, а не утопій звучить громовий дифірамб», «Це ще не лет, але вже наступ»
Алюзія: «Чому стилетом був мій стилос / І стилосом бував стилет» — натяк на власний вірш Є. Маланюка «Стилет чи стилос?», що символізує вибір між мистецтвом і боротьбою
Порівняння: «Веду ці вірші, як когорти…» — вірші перетворюються на воїнів; «Як крізь тисячолітній порох…» — час стирає все, але слово лишається
Риторичне звертання: «І ти, нащадче мій, збагнеш, …» — пряма адресація майбутнім поколінням
Інверсія: «Залізних імператор строф…», «пружний одбивають ямб», «звучить громовий дифірамб»
Алітерація [р] у першій строфі, а також [м], [в], [с] і [д]
Асонанс [у] в другій строфі, [і] та [о]
Символічні образи
Ліричний герой — сам автор, «імператор строф», що веде свої поезії, як воєначальник легіони. Він постає як духовний провідник нації, який бореться за її відродження.
Вірші як когорти — поезія стає зброєю боротьби, воїнами, що йдуть у бій за ідею.
Батурин — символ історичної трагедії українського народу, руйнації та знищення.
Морок — символ забуття, незнання, від якого слово має силу розривати.
Стилет / Стилос — символ вибору між боротьбою (стилет) та мистецтвом (стилос), які в поета поєднуються.
Художньо-стильові особливості
Стиль урочистий (патетичний), наближений до ораторської мови з риторичними зворотами. Його ритміка та категорична інтонація звучать ніби марш.
Притаманний автору культ сильної особистості, героїчний пафос і строга, вивірена манера висловлення думок.
Відчутна антична образність (когорти, morituri, дифірамб) як одна з рис неокласицизму.
Вірш побудований на протиставленнях (контрастах): морок — світло, минуле — майбутнє, знищення — відродження.
Композиція
Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній. Така структура створює чіткий ритм та мелодійність, властиві маршу.
Композиція побудована на зростанні — від опису поета як «імператора строф» до звернення до нащадків з вірою в майбутнє.
Риторичне звертання до «нащадка» в кінці вірша створює зв'язок між поколіннями та підкреслює вічність поетичного слова.
Ідейний зміст
Вірш висловлює думку про поезію як не просто мистецтво, а виснажливу й відповідальну справу. Поет постає як духовний провідник нації, який веде свої вірші, як воєначальник легіони, в бій за ідею.
Маланюк показує, що слово має силу розривати морок забуття, бути покликом до дії, боротися за національне і духовне відродження України.
Через звернення до «нащадка» поет висловлює віру в те, що поезія відкрита для майбутніх поколінь і що незламність духу проростає крізь історичні катастрофи, в тому числі через поетичне слово.
Коментарі