Генріх Гейне «Не знаю, що сталось зо мною... (Лорелей)»: аналіз балади
17 січня 2025 р.•
Балада «Не знаю, що сталось зо мною... (Лорелей)» німецького поета Генріха Гейне, написана у 1824 році, входить до циклу «Знову на батьківщині» збірки «Книга пісень». Це балада з ліро-епічним характером, легенда з елементами фантастики, романтичний твір, що опирається на народні мотиви. Вірш показує, що кохання - це сила, яка має велич і чарівність, але може стати руйнівною.
Сюжет та композиція
Вступ / Експозиція: Ліричне «я» вводить відчуття смутку й неспокою - казка з давніх часів не відпускає думок. Опис природи: вечірня атмосфера над Рейном.
З'явлення героїні: Лорелей, незнана красуня, сидить одна на скелі, золоті шати, золоті коси, такий вигляд вона має - розчісує коси, гребінь золотий.
Дія: Спів Лорелей захоплює рибалку в човні; він дивиться вгору, не бачить небезпеки - скеля, хвилі.
Кульмінація і розв'язка: човен і рибалка зникають під хвилями; смерть внаслідок чарівного співу Лорелей.
Тема та ідея
Тема: легенда про Лорелей як казковий сюжет стає ареною для роздумів про кохання, ілюзії, втрату та фатальність краси.
Ідея: кохання - це сила, яка має велич і чарівність, але може стати руйнівною; ілюзії - небезпечні, коли в собі несуть втрату здорового глузду.
Образи та символи
Ліричний герой: відчуває сум, неспокій; легенда стає метафорою його душевних терзань. Йому не дає спокою ілюзія, мрія, нездійсненне кохання.
Лорелей: символ фатального, чарівного кохання; уособлення краси і небезпеки; геройка-русалка, здатна звабити і повести до загибелі.
Рейн: символ течії життя; вода - небезпека, прихована сила стихії; також віддзеркалення стану природи і настрою героя.
Краса, золотий колір: золото косичок, золотий гребінець, золота прикраса - краса сяє, але також створює ілюзію; колір сяє, але обіцяє трагічний фінал.
Художні засоби
Фольклорні мотиви і романтичні елементи: сюжет легенди, чарівництво, образ русалки-чарівниці в гірничому краєвиді; романтизм у зображенні природи і внутрішнього життя героя.
Ритм, віршова структура: тристопний амфібрахій; римування перехресне (абаб); музичність, мелодійність твору; відповідний темп для романтичної балади.
Мовні засоби: епітети («стара казка», «золоті коси», «блискучі шати»), метафори («Рейн затих», «промінь грає»), анафори («І косу розчісує ним, / І дикої пісні співає») - підкреслюють повторюваність і традиційність усного жанру та уяву.
Настрій і тон
Тон твору - меланхолійно-зачарований: відчуття печалі, туги; також поклик природи і сум'яття емоцій. Настрій змінюється: від спокійної природи до захоплення героєм співом і до катастрофічного фіналу. Природа - від вечірньої спокійності до драматичної сили стихії.
Основна думка
Вірш - це зразок романтичної балади, у якій легенда і символіка художньо з'єднані з індивідуальним почуттям. Гейне створив образ, що подібний до фольклору, але призначений не лише для народної легенди, а й для глибокої рефлексії - про природу кохання, його тернисту дорогу та трагічні наслідки. Образ Лорелей - не просто чудова казкова героїня, а символ ірраціональних сил, які захоплюють і руйнують, коли людина втрачає здатність розрізняти красу й небезпеку.
Коментарі