«Незнайома» Олександра Блока: аналіз вірша

Автор - Олександр Блок

Рік написання: 1906 (1907 році твір був опублікований)

Жанр - розповідь у віршах

Збірка - «Несподівана радість». Цикл «Місто»

Тема вірша - зіткнення мрії з реальністю

Композиція - твір складається з двох частин і будується на контрасті: в першій поет реалістично описує вульгарний світ петербурзького передмістя, а в другій показує свою мрію, прекрасну незнайомку.

Одним з найбільш відомих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному.

У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста:

Щовечора над ресторанами,
Де шал гарячий не приглух,
Правує окриками п'яними
Весни хмільний і тлінний дух.

Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя.

А в небі, все схопивши позирком,
Байдуже скривлюється диск.

Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з'являється Вона - таємнича Незнайомка.

Вона повільно йде між п'яними,
І все зажурена, одна,
Духами дишачи й туманами,
Сідає мовчки край вікна.

Саме в чадному ресторані з'являється Незнайома - загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль».

Епітети: «жіночий вереск», «дивною близькістю», «глухі таємниці»

Алітерація: переважають приголосні звуки (л, м, н, р)

Антитеза: «Весняний і згубний дух»

Метафори: «І душу всю мою незмірену Терпке пронизує вино», «Дівочий стан, шовками зловлений, Пливе в туманному вікні»

У поезії «Незнайома» автор використав такий латинський афоризм «In vino veritas».

Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)

Музичність вірша О.Блока «Незнайома» «І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки у вікна. (Пер. М. Литвинця)» досягається з допомогою: асонансу.

Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов'язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти.

Образ Незнайомої був дуже дорогий О. Блокові. Він втілював вічну красу і духовні ідеали, без яких неможливе існування людства.

У вірші О. Блока «Незнайома» ставлення поета до переживань ліричного героя є іронічним – глузливо-критичним.