"О панно Інно...": аналіз вірша Павла Тичини
27 грудня 2025 р.•
Вірш «О панно Інно...» Павла Тичини належить до інтимної лірики та є симбіозом неоромантизму й експресіонізму. Твір розкриває тему роздвоєності у коханні, любовного трикутника та нещасної, але світлої любові.
Паспорт твору
Автор: Павло Тичина
Літературний рід: інтимна лірика
Жанр: ліричний вірш
Напрям, течія: модернізм; симбіоз неоромантизму й експресіонізму
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір: нерівностопний ямб
Римування: нерегулярне
Строфа: нестрофічна будова
Тема та ідея
Тема: роздвоєність у коханні; любовний трикутник; нещасна, але світла любов.
Ідея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття; своєрідна сповідь-звернення ліричного героя перед собою про свої почуття.
Провідний мотив: туга за втраченим коханням, що поєднується зі спогадами про нього.
Композиція
Вірш складається із двох восьмирядкових строф. Він сповнений краси, ніжності, чистоти.
Самотній ліричний герой звертається до панни Інни, згадує свою любов до її сестри й водночас згадує ніжний образ Інни як рідної душі ("А хтось кричить: ти рідну стрів!"), яку так само покохав.
Перед героєм вибір: "Сестра чи Ви? — Любив".
Художньо-стильові особливості
Цьому сприяють й художні засоби, поєднання зорової образності з музичністю. Музикальність, що йде від логічних, ритмічних, психологічних пауз, незакінчених та номінативних речень, від цілої системи синтаксичних повторів і зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності.
Важливим композиційним прийомом є антитеза: холодним снігам протиставляється весняне квітування лугів — час, коли розцвіло кохання.
Драматизм переживання, збуреність душі увиразнюють також різностоповий ямб, психологічні, логічні й ритмічні паузи, діалогічність, численні асонанси й алітерації, фоносимволіка.
Художні засоби
У творі використано різноманітні художні засоби: алітерація й асонанс (но-ін); епітет, символ, неологізм; риторичне питання, риторичне звертання.
Образи та символіка
Сніги — символ минущості, самотності, душевного холоду.
Цвітіння лугів — символ насолоди кохання.
Ліричний герой згадує свою любов до сестри панни Інни, але водночас згадує ніжний образ Інни як рідної душі.
Історико-біографічний контекст
Поезія відтворює щемний момент порушення гармонії; це лірична драма в мініатюрі, своєрідний спогад про кохання, яке було поряд.
Вірш присвячений першому коханню юного Тичини до Поліни Коновал, але оскільки дівчина не відповіла взаємністю, він, переживши нерозділене кохання, пише вірш і дарує Поліниній сестрі Інні.
Коментарі