"О слово рідне! Орле скутий!..": аналіз вірша Олександра Олеся
19 листопада 2025 р.•
Вірш «О слово рідне! Орле скутий!..» Олександра Олеся належить до патріотичної лірики та є віршем-медитацією, історико-філософським осмисленням ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу. Твір стверджує думку про силу рідного слова, яке здатне стати зброєю в руках громадянина й патріота.
Паспорт твору
Автор: Олександр Олесь
Літературний рід: патріотична лірика
Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу)
Напрям: модернізм
Течія: символізм
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Римування: перехресне (абаб)
Строфа: чотиривірш (катрен)
Тема та ідея
Тема: роль рідного слова в житті суспільства.
Ідея: утвердження думки про силу рідного слова, яке здатне стати зброєю в руках громадянина й патріота проти "дітей", які "безпам'ятно забули" батьківське слово.
Провідні мотиви: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово.
Композиція
Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова.
Теза: ліричний герой звертається до слова, називаючи його скутим орлом — говорить, що слово чужинцям кинутого на сміх безпам'ятними дітьми.
Антитеза: показує красу слова.
Синтез: звертається до слова бути його мечем, сонцем, дощем судним для краю рідного.
Анафора "О слово рідне!" увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття.
Художньо-стильові особливості
У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам'ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша.
Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється "скутому орлу", тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як "співочий грім батьків моїх", а тепер "дітьми безпам'ятно забутий".
Художні засоби та стилістичні фігури
У творі використано різноманітні художні засоби: алітерація; епітет; порівняння; метафора; метонімія; риторичне звертання, риторичне заперечення.
Образи та символіка
Скутий орел — символ великої сили й свободи, яка неприродно скута; символ поневоленого народу, слово якого звучало як "співочий грім батьків".
Сонце — символ нового життя.
Судні дощі — символ покари за гріх безпам'ятства.
Меч — символ сили слова.
Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: "О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним".
Історико-літературний контекст
Поет вдається до ремінісценцій послання "І мертвим, і живим..." Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу.
Продовжуючи традиції Т. Шевченка і Лесі Українки, Олександр Олесь у цьому вірші звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну пам'ять нації.
У ньому він зворушливо передав свою любов до рідного слова, в якому відбились вікова історія України, краса і ніжність природи, духовне багатство рідного народу.
Перегукуючись із творами Лесі Українки, вірш передає прагнення поета, щоб рідне слово стало його мечем і сонцем у боротьбі за визволення рідного краю.
Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу.
У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного простору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації.
Коментарі