«Життя — це сон»: образи героїв
17 січня 2025 р.•
П'єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барка «Життя — це сон» вважається найбільш відомою і значною п'єсою автора. У центрі твору — конфлікт між долею і боргом, людиною і природою, владою і особистістю.
Система персонажів драми
Драма представляє складну систему персонажів, кожен з яких відіграє важливу роль у розвитку конфлікту. Головні герої твору втілюють різні аспекти людської природи та соціальних відносин епохи бароко.
Основні персонажі п'єси:
- Басиліо — король Полонії
- Сехисмундо — принц
- Астольфо — герцог Московії
- Клотальдо — слуга
- Кларін — блазень
- Естрелля — інфанта
- Росаура — знатна дама
Басиліо — король у полоні власних страхів
Басиліо багато років страждає від того, що власноруч кинув сина у в'язницю. Цей монарх втілює образ правителя, який намагається перехитрити долю, але врешті-решт стає її жертвою.
Король живе у постійному страху перед пророцтвом, яке передбачало, що син стане його згубою. Його рішення ув'язнити Сехисмундо відображає людську схильність до самообману та спроби уникнути неминучого.
Сехисмундо — від звіра до мудрого правителя
У душі Сехисмундо борються «звіряче» і людське, любов і монарший обов'язок, добро і зло, Бог і Диявол. Особистість змальована автором як об'єднання стихійних начал, непізнана і глибока таємниця.
Спочатку, потрапивши до палацу, принц поводиться жорстоко і безглуздо. Однак пізніше він проходить духовну трансформацію, навчившись керувати своїми пристрастями та ставити державні інтереси вище особистих бажань.
Росаура — втілення жіночої гідності
Росаура любить і водночас хоче помститися Астольфо за зраджене кохання. Цей персонаж демонструє силу жіночого характеру та прагнення до справедливості.
Переодягнена в чоловічий одяг, вона подорожує до Полонії, щоб захистити свою честь. Її образ символізує боротьбу за особисту гідність у світі, де панують чоловічі закони.
Клотальдо — розірваність між почуттям і обов'язком
Клотальдо переживає у своїй душі гостре зіткнення почуття і обов'язку. Він мав убити Росауру, але вона виявляється його рідною кров'ю. Астольфо врятував його від загибелі, і він його боржник, проте Росаура вимагає помститися за неї.
Цей персонаж втілює моральні дилеми епохи, коли особисті почуття часто суперечили суспільному обов'язку та феодальним зобов'язанням.