"Осінь": аналіз вірша Володимира Сосюри
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "Осінь" Володимира Сосюри, написаний в 1938 році, належить до пейзажної лірики та є одним із найвідоміших творів автора. Твір розкриває змальовування настання осінньої пори та виражає сум ліричного героя через те, що закінчилося літнє буяння, і тривоги перед прийдешньою зимою.
Паспорт твору
Автор: Володимир Сосюра
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Рік написання: 1938
Напрям (течія): модернізм, символізм
Вид лірики: пейзажна
Віршовий розмір: шестистопний хорей з пірихієм
Римування: перехресне (АБАБ); трапляється також внутрішнє римування, напр., "Облітають квіти, обриває вітер"
Строфа: вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній; вид строфи: чотиривірш (катрен)
Тема та ідея
Тема: змальовування настання осінньої пори.
Ідея: вираження суму ліричного героя через те, що закінчилося літнє буяння, і тривоги перед прийдешньою зимою.
Основна думка: хоч осіння природа по-своєму прекрасна, але чомусь від її споглядання виникають тужливі й похмурі думки.
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви краси осінньої природи, проблеми плинності часу та невідворотності змін, самотності і відчуженості, філософського осмислення життя.
Художньо-стильові особливості
Замилування красою осені поєднується у творі з філософським усвідомленням неминучої втрати. Таким чином пейзажна лірика має іще два шари — філософський (доля людини у цьому всесвіті) та громадянський (заклик замислитися про те, в яку "зиму" котиться цей світ).
Мелодійність і ритмічність завдяки повторам та асонансам ("облітають квіти, обриває вітер"). Вживання епітетів ("жовтокоса осінь", "синьоока осінь", "золоті копита чорного коня"), що передають колірну палітру сезону. Меланхолійний настрій.
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "пелюстки печальні", "синя тишина", "сади пустинні", "осінь жовтокоса", "баский кінь", "далечінь холодна", "синьоока осінь", "золоті копита чорного коня", "берізка гола".
Метафори: "В'яне все навколо, де пройдуть копита" — окрім безпосередньої картини згасання природи восени, це ще й свідчення активного винищення творчої інтелігенції або примусу митців до співпраці; "покора в тишині розлита" — смирення природи перед неминучою зимою і готовність заснути до весни, щоб буяти з новою силою.
Уособлення: "обриває вітер пелюстки", "їде гордовито осінь навмання", "вітер пелюстки розкида", "берізка мерзне".
Персоніфікація: осінь показана в яскравому образі жінки-вершниці з синіми очима і жовтими косами, яка скаче на чорному коні.
Рефрен: "Облітають квіти, обриває вітер...".
Контраст: "золоті копита чорного коня" — поєднання світлого і темного, краси й суму.
Образна система
Осінь — символ завершення життєвого циклу, дозрівання і в'янення. Вона йде по світу, підкорюючи собі все живе, і ніхто не може їй суперечити — всі покірно приймають свою долю.
Пелюстки та квіти — символізують ніжність, беззахисність, тлінність краси.
Чорний кінь із золотими копитами — груба сила, втілення швидкого й невблаганного руху часу; одночасно символізує велич і суворість природи.
Вітер — зміни, у цьому випадку — суспільні зрушення, перед якими кожна людина в суспільстві, особливо творча інтелігенція, вразлива.
Сад — символ родинного добробуту.
Коментарі