"Ой не ходи, Грицю...": аналіз пісні-балади Марусі Чурай

27 січня 2025 р.•

Пісня-балада "Ой не ходи, Грицю..." Марусі Чурай, написана в середині XVII ст., належить до інтимної (особистої), побутової лірики та є одним із найвідоміших творів автора. Твір розкриває історію жорстокої помсти дівчини за зраджене кохання.

Паспорт твору

Автор: Маруся Чурай

Літературний рід: лірика з елементами ліро-епосу

Жанр: пісня-балада / народна пісня літературного походження

Напрям (течія): романтизм

Час написання: середина XVII ст.

Вид лірики: інтимна (особиста), побутова

Віршовий розмір: змішаний; здебільшого шестистопний хорей з пірихієм, трапляється тристопний анапест з пірихієм та чотиристопний амфібрахій

Римування: паралельне (АА, ББ)

Строфа: вірш складається з десяти строф по два рядки в кожній; вид строфи: двовірш (дистих)

Тема та ідея

Тема: історія жорстокої помсти дівчини за зраджене кохання.

Ідея: засудження зради в коханні; за злочин неодмінно настає покарання, однак воно повинно мати міру.

Основна думка: не можна любити двох одночасно ("Нехай же Гриць двох не кохає").

Провідні мотиви

У творі розкриваються мотиви сили пристрастей, ревнощів жінки, які призводять до вбивства коханого; смерть як покарання; чари та народні вірування; людина не має права розпоряджатися чужим життям навіть з образи.

Композиція та сюжет

Експозиція: застереження Грицю не ходити на вечорниці, "бо на вечорницях дівки — чарівниці".

Зав'язка: дівчина не може змиритися зі зрадою Гриця, "у неділю рано зіллячко копала".

Розвиток дії: "в понеділок — переполоскала", "як прийшов вівторок — зілля ізварила".

Кульмінація: "у середу рано Гриця отруїла".

Розв'язка: мати дочку била за те, що та вбила хлопця.

Епілог: дівчина виправдовує свій вчинок — "Нехай же Грицько нас двох не кохає!".

Художньо-стильові особливості

Ознаки балади: наявність сюжету, кількох дійових осіб; в основі – незвичайна подія; дійові особи – прості звичайні люди. Змальовані картини стосуються життя лише окремої людини. Домінує сімейний побут і картини особистого життя; трагічний фінал; драматизм.

Наявне внутрішнє римування ("Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці"), та 12-складове віршування, притаманне українському фольклору.

Увага до почуттів, трагічної долі особистості (в даному разі, дівочої долі), мотиви фатального кохання як основні риси романтизму. Емоційна оповідь і діалоги персонажів, що передають глибокі переживання. Настрій сумний, трохи гнівний наприкінці твору.

Художні засоби та стилістичні фігури

Епітети: "дівчина чорнобривая", "чарівниченька справедливая", "сира земля", "з чотирьох дощичок дубовая хата".

Метафора: "Нехай дістанеться та й сирій землі".

Уособлення: "прийшов четвер", "прийшла п'ятниця".

Риторичні звертання: "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Ой нащо ж ти, доню, …", "Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…", "Така тобі, Грицю, за теє заплата".

Риторичне запитання: "Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?".

Риторичний оклик: "Нехай же Грицько нас двох не кохає!".

Градація: "У неділю рано зілля копала, / В понеділок — переполоскала, / Як прийшов вівторок — зілля ізварила, / У середу рано Гриця отруїла".