"Пам'яті тридцяти": аналіз вірша-реквієму Павла Тичини

8 жовтня 2025 р.•

Вірш-реквієм «Пам'яті тридцяти» Павла Тичини належить до патріотичної лірики та є поетичною епітафією. Твір розкриває тему зображення самопожертви молодих людей заради Батьківщини та з'єднаний з подіями бію під Крутами 29 січня 1918 року.

Паспорт твору

Автор: Павло Тичина

Літературний рід: лірика

Жанр: вірш-реквієм, поетична епітафія

Напрям, течія: модернізм

Віршовий розмір: хорей

Римування: перехресне; римуються окремі звуки

Тема та ідея

Тема: зображення самопожертви молодих людей заради Батьківщини.

Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, осудження жорстокості, терору, ненависті. Любити вітчизну, віддати за неї життя — це найвища етична і духовна цінність людини.

Провідний мотив: вірш проймає скорботно-патетична тональність туги, печалі, жалю, страждання.

Композиція

Вірш має кільцеву композицію. Поезія починається й закінчується рядками "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.

Сюжет та образи

Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молодими й славними, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає, не буде вже ніколи.

Вони навіки залишили те, що найбільше любили, — свою Україну. Ліричний герой вірша — це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучнів, цвіт нації.

Символіка

У поезії "Пам'яті тридцяти" багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів.

Кривава дорога — нещасливе майбутнє.

Символічний і образ Каїна.

Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом з юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.

Художні засоби

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "славних, молодих", "український цвіт", "кривава дорога", "коханий край"
Метафори: "квітне сонце, грає вітер", "посміла знятись... рука", "вмерли в Новім Заповіті"
Риторичні оклики: "на Аскольдовій могилі український цвіті", "Боже, покарай!"
Риторичні запитання: "На кого посміла знятись зрадника рука?", "На кого завзявся Каїн?"
Метонімія: "зрадника рука"
Обрамлення: "На Аскольдовій могилі"

Історико-літературний контекст

В основі твору — дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року, загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну проти російсько-більшовицької навали. Останки загиблих юнаків були поховані на дніпровських кручах у Києві.

Поезія "Пам'яті тридцяти" відображає страшну трагедію тридцяти "мучнів українців". Поет говорить, що шлях до щасливого майбутнього тягнеться "по кривавій по дорозі". Він засуджує того, чия зрадницька рука "посміла знятись" на "український цвіт".

Шляхом використання імені біблійного персонажа, Тичина акцентує увагу на несправедливості, що панує у світі, суспільстві. Адже понад усе "вони любили свій... край", життя, але історія розпорядилася по-своєму: "На Аскольдовій могилі поховали їх".

У кількох рядках поетові вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш "Пам'яті тридцяти" є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує душі читачів. І в цьому її духовно-естетична цінність.