«Перший диктант» Остапа Вишні: план оповідання

Оповідання «Перший диктант» Остапа Вишні – це автобіографічний твір про шкільні роки письменника. Автор з гумором та теплотою розповідає про своє дитинство на Волині, про бажання вчитися та про перший драматичний досвід отримання поганої оцінки.

План оповідання

Послідовність подій у творі відображає основні віхи шкільного життя маленького Остапа.
«Перший диктант» план твору:
  1. Велика родина автора
  2. Природа на хуторі
  3. Найменша Орися
  4. Бажання вчитися
  5. Чоботи для Парасі
  6. До школи – по черзі
  7. Старенька вчителька
  8. Третій рік навчання
  9. Диктант
  10. Неправильно написана фраза
  11. Двійка за диктант

Послідовність подій у творі

Більш детальний сюжетний ланцюжок показує не лише події, а й їх емоційне забарвлення.
Сюжетний розвиток:
  1. Тоді на Волині було невеличке село
  2. На хуторі школи не було, не було й на хуторі церкви
  3. Парасі чоботи таки справили
  4. Любили ми стареньку нашу вчительку
  5. «Уже третю зиму ходив я до школи»
  6. «Поставила я тобі двійку!»
  7. «Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!»

Контекст оповідання

Життя на хуторі – автор змальовує картину сільського життя початку ХХ століття. Велика родина, відсутність школи й церкви на хуторі, бідність, яка змушувала дітей ходити до школи по черзі через брак чобіт.
Остап Вишня з великою любов'ю описує природу рідного краю, показує, яким щасливим було дитинство, незважаючи на матеріальні труднощі. Діти мріяли про навчання, цінували кожну можливість отримати знання.
Шлях до освіти – особливо зворушливий епізод про чоботи для Парасі. Родина зробила величезне зусилля, щоб купити чоботи, адже без них до школи не пустять. Це показує, наскільки цінною була освіта для простих людей.
Діти ходили до школи по черзі – це не примха, а необхідність. Одні чоботи на всіх, і кожен мав свій день для відвідування уроків. Але навіть така ситуація не вбивала тяги до знань.

Образ вчительки

Старенька вчителька – один з найтепліших образів оповідання. Остап Вишня згадує її з великою любов'ю та вдячністю. Вона була суворою, але справедливою, вимогливою, але доброю.
«Любили ми стареньку нашу вчительку» – ця фраза передає щиру прихильність учнів до їхньої наставниці. Вона не просто навчала грамоті, а виховувала, передавала моральні цінності.
Саме вчителька відкрила маленькому Остапу світ знань, привила любов до читання та навчання. її вплив на формування майбутнього письменника важко переоцінити.

Епізод із диктантом

Третій рік навчання – кульмінація оповідання. Остап уже вважає себе досвідченим учнем, впевнено пише диктант. Але раптом отримує несподівану двійку.
Причина оцінки – неправильно написана фраза про пана та собаку. Хлопчик написав її так, як чув вдома, як говорили прості люди про панів. Але в диктанті потрібно було писати за правилами граматики.
«Поставила я тобі двійку!» – ці слова вчительки стали шоком для маленького Остапа. Він не розумів, чому отримав погану оцінку, адже написав правду, як є в житті.
«Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!» – ця фраза стала причиною двійки, але водночас показує соціальну нерівність та ставлення простого народу до панів. Остап написав не з ненависті, а просто відтворив те, що чув навколо.

Ідейний зміст композиції

План оповідання побудований так, щоб показати шлях маленької людини до освіти через численні перешкоди. Кожен пункт плану – це етап цього шляху.
Автор з гумором розповідає про серйозні речі: бідність, важкість отримання освіти для сільських дітей, соціальну нерівність. Але через цей гумор просвічує щира любов до рідної землі, до людей, серед яких він виріс.
Фінал оповідання – отримання двійки – це не просто смішний епізод. Це урок про те, що навчання – це не механічне запам'ятовування правил, а розуміння контексту, вміння бачити різницю між розмовною та літературною мовою.
Остап Вишня показує, що перша невдача в навчанні – це нормально. Важливо не здаватися, а продовжувати вчитися. Саме так маленький хлопчик з Волині став відомим українським письменником, який подарував нам багато чудових творів.

Коментарі