Джордж Бернард Шоу «Пігмаліон»: аналіз п'єси

17 січня 2025 р.•

П'єса «Пігмаліон» ірландського драматурга Джорджа Бернарда Шоу, опублікована у 1913 році, - це комедійна драма про мову та клас, перетворення та ідентичність, соціальну мобільність. Події відбуваються в Лондоні на початку XX століття. Шоу показує, що акцент і манера говоріння - важливі маркери соціального статусу, але глибинні риси людини не змінюються так швидко.

Сюжет

Молодша продавчиня квітів, Еліза Дулітл, звертається до професора фонетики Генрі Гіггінса з проханням навчити її говорити красиво, щоб вона могла вести бізнес із квітами серед «поважного» товариству.

Гіггінс приймає виклик і робить ставку зі своїм другом Колоном Пікерінгом: чи зуміє він перетворити Елізу так, щоб її прийняли за герцогиню тільки по манері мови.

Після змін в манері мови, поведінці і зовнішньому вигляді, Еліза дійсно бере участь у балу та інших світських подіях, де вона вводить оточення в оману. Але її внутрішній конфлікт зберігається: ким вона є насправді - помічником чи творінням Гіггінса?

У фіналі Еліза відмежовується від свого «творця» і проголошує власну незалежність і самоповагу.

Основні теми

Мова та клас: Шоу показує, що акцент і манера говоріння - важливі маркери соціального статусу. За акцентом можна відразу визначити походження людини. Еліза змінює свій акцент, і це дозволяє їй «підібратися» ближче до вищих класів.

Перетворення та ідентичність: Зміни Елізи зовнішні (одяг, мова), але справжнє випробування - внутрішні зміни: самосвідомість, самоповага. П'єса ставить питання: чи можна змінити соціальний статус і чи зміниться душа?

Поява vs Реальність: Те, як люди сприймають Елізу, сильно залежить від вигляду і манер; але глибинні риси людини не змінюються так швидко. Шоу висвітлює розрив між тим, як виглядає людина, і ким вона справді є.

Соціальна мобільність та система класів: У п'єсі показано, що класова структура - жорстка: народження має велике значення. Але через освіту і виховання існує можливість переходу між класами, хоча він не позбавлений складнощів та опору.

Сила і влада у стосунках: Взаємини між Елізою та Гіггінсом - типовий приклад відношень «учитель - учень», де одна сторона має владу. Але з часом Еліза починає пред'являти права, вимагати до себе поваги, що змінює динаміку.

Фемінізм та незалежність жінки: Еліза - не просто «об'єкт перетворення», вона активний персонаж, який наполегливо відстоює право на свій вибір. П'єса критикує соціальні очікування щодо жінки і пропонує образ жінки зі своїми бажаннями й амбіціями.

Персонажі

Еліза Дулітл - продавчиня квітів з кокні-акцентом; володарка сильного характеру й амбіцій; починає як об'єкт зміни, а закінчує як незалежна особистість.

Генрі Гіггінс - професор фонетики; інтелектуал, цінує мову й експеримент; зверхній, часто безчутливий до почуттів Елізи; бачить себе творцем.

Колонель Пікерінг - етичний, доброзичливий; контрастує з Гіггінсом; підтримує Елізу з повагою і турботою.

Алфред Дулітл - батько Елізи; спочатку сумнівний «підхалім» суспільству, але несподівано отримує спадщину; показує, як змінюється статус людини у класовій ієрархії.

Символи і образи

Одяг та зовнішність - змінюється з брудного, простого до вишуканого; символізує перетин соціальних меж.

Мова / акцент - не просто інструмент спілкування, але й ознака класи, вихованості, суті особистості.

Дзеркало / відображення - сцени, де Еліза бачить себе; момент усвідомлення власної суті, самосвідомості.

Стиль і структура

П'єса має п'ять дій - класична драма, але з великою часткою комедії й соціального сатири. Велика частина дії побудована навколо діалогів: вони демонструють різницю у мовленні, в мовних стилях, що є центром сюжету. Підсумковий фінал залишається відкритим: Шоу чітко уникає конвенційного «хепі еенду» з шлюбом. Це підкреслює його увагу до соціальної реальності понад романтичною казкою.

Основна думка

«Пігмаліон» критикує класову нерівність і вказує на те, що зовнішність та акцент - не природні ознаки, але соціальні конструкти. П'єса також порушує питання самостійності: яким має бути майбутнє жінки, чи вимоги суспільства можна змінити. Еліза - символ жінки, яка відстоює право бути незалежною особистістю зі своїми бажаннями й амбіціями, а не просто об'єктом перетворення.