«Пісня про Роланда»: характеристика Карла Великого

Автор описує Карла як сивочолого велетня з білосніжною бородою. Хоча в реальності під час походу йому було лише 36, у поемі він уособлює досвід та непохитність. Епітети «великій», «славетний», «гордий» підкреслюють, що саме його постать тримає Франкію в єдності.

Володар уважно слухає раду баронів і не ухвалює рішень одноосібно. Це важливо для середньовічного суспільства, де колективна відповідальність баронів була запорукою стабільності.

Два сни Карла - про ведмедя, леопарда й бурю з левом - попереджають про зраду та майбутню бійню. Вони доводять, що монарх перебуває в особливому діалозі з небом: саме йому відкриваються знаки, які не бачать інші.

Коли Роланд сурмить, Бог зупиняє сонце, аби Карл устиг повернутися. Цей мотив показує, що перемога франків - не лише військова заслуга, а реалізація божественного плану, де король є посередником між небом і військом.

Після загибелі ар'єргарду Карл не приховує сліз: «Весь панцир вкрила сива борода». Його горе робить образ живим і людяним, але водночас він вимагає покарання для Ганелона, бо розуміє ціну дисципліни.

Страта зрадника та хрещення Брамімонди демонструють, як король поєднує милосердя з твердою рукою. Він дбає про майбутнє імперії, зберігаючи вірність принципам і нагадуючи баронам про присягу.

• «Великій Карл, володар наш славетний…» - формула народної поваги.
• «Для Карла Бог зробив велике чудо…» - доказ небесної підтримки.
• «Щоб люта смерть кінець поклала зраді» - його прагнення справедливості.