"Пісня мандрівного спудея": аналіз вірша Юрія Андруховича

26 листопада 2025 р.•

Вірш «Пісня мандрівного спудея» Юрія Андруховича, написаний у 2013 році, належить до медитативної та філософської лірики та є ліричним віршем-монологом. Твір зображує звернення поета до своїх дітей-віршів, показуючи творчість як здатність виразити внутрішнє Я та можливість продовжувати своє існування на землі.

Паспорт твору

Автор: Юрій Андрухович

Рік написання: 2013

Жанр: ліричний вірш-монолог

Літературний рід: лірика

Напрям, течія: постмодернізм, символізм

Вид лірики: медитативна, філософська

Віршовий розмір: ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_)

Римування: перехресне (АБАБ), за винятком останніх двох рядків, де римування паралельне (ААББ); наявна неточна (приблизна) асонансна рима – співзвучні тільки склади. Рими точні: чортенята – черленяться, світ – сувій, вірні – вірші, голові – голубів, академій – цілоденнім, ріки – наперекір – перекір, прощу – прошу, вітрам – витирав, наслухало – зухвалу, соловій – благословіть, чарувати – чортенята

Строфа: умовно вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній + два останні рядки

Тема: звернення поета до своїх дітей-віршів

Ідея: творчість для поета – не тільки здатність виразити внутрішнє Я, але й можливість продовжувати своє існування на землі. Основна думка: заклик до свободи творчості, яка не знає приписів, заборон і перешкод, сповнює людину красою, легкістю та світлом

Тематика та проблематика

Провідні мотиви:

поезія – це чарівна сила, яка йде від серця, не має меж та змінює світ на краще
справжня поезія твориться там, де вирує життя
конфлікт між новаторством і застарілими догмами
віра у силу мистецтва
єднання людини з природи
благословення всього живого

Художні засоби

Епітети: «маленькі чортенята», «невірні рими», «прекрасні вірші», «зелена проща», «тихі сльози», «натхненний соловій»

Метафори: «З-під свити я вас випущу на світ» — випуск віршів у світ; «до серця входять вірші» — вплив поезії; «пристрастей і пропастей сувій» — складність життя; «підслухані у вирі цілоденнім» — ніби поезія сама виникає з хаосу світу; «читати вірші травам і вітрам» — поезія для природи; «Хвалу воздавши часові зухвалу…» — поезія для часу; «…за діло — чарувати» — призначення поезії

Уособлення: «Щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій…»

Порівняння: «прекрасні, наче крила голубів (вірші)» — краса віршів; «на площу, як на дно ріки» — простір, що поглинає; «в поля, як на зелену прощу» — асоціація з паломництвом, святістю природи

Паралелізм: «щоб явір… / щоб небо… / щоб…соловій»

Риторичні оклики та звертання: «Агов, мої маленькі чортенята!», «Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!», «які невірні рими в голові!», «які тоді надії!..», «гайда на площу, як на дно ріки!», «(у вчителів, здається, перекір)!», «читати вірші травам і вітрам!..», «звірят і пастухів благословіть!..», «Отож, — на світ, за діло — чарувати!»

Рефрен: «Агов, мої маленькі чортенята!» — символічне замикання початку і кінця робить вірш схожим на замовляння

Оксюморон: «кров з любов'ю черленяться» — передає шалену пристрасть життя

Антитеза: академія / площа, теорія / натхнення

Алегорія: «чортенята» — вірші, рими; поет персоніфікує власні вірші, дарує їм волю

Анафора: «щоб…»

Інверсія: «входять вірші», «був натхненний соловій»

Асонанс звуків [а], [о], [е] та алітерація [п], [т], [р], [в], [к] і [н]

Символічні образи

Ліричний герой — власне автор — образ вільного митця. Він звертається до своїх віршів як до дітей, даруючи їм волю та закликаючи до свободи творчості.

Маленькі чортенята — алегоричний образ віршів, рим. Поет персоніфікує власні вірші, дарує їм волю.

Площа — символ життя, де «кров з любов'ю черленяться», де вирує життя, де справжня поезія твориться.

Академія — символ застарілих догм, теорії, що протиставлена натхненню та життю.

Поля — символ природи, «зелена проща» — асоціація з паломництвом, святістю природи.

Явір, небо, соловій — символи природи, що слухає вірші, витирає сльози, надихає.

Трави та вітри — символізують природу, для якої створюється поезія.

Звірята та пастухи — символи всього живого, що потребує благословення.

Художньо-стильові особливості

Побудовано у формі звертання, що створює ефект живого мовлення.

Яскравий приклад постмодернізму: бунт проти канонів, змішання високого й буденного, гра з формою та самоіронія (напр., «які невірні рими в голові!»).

Відсутність класичної строфічної побудови та римування передає некеровану природу творчості та експресію самого твору.

Повтори, вигуки («агов») та смислові паузи створюють жваву ритміку і милозвучність.

Багата мова та використання історизмів (спудей, черленитися, отець, проща) надають глибини й історичної тяглості.

Вірш містить фольклорні символи, як-от явір і соловій.

Рефрен «Агов, мої маленькі чортенята!» символічно замикає початок і кінець, роблячи вірш схожим на замовляння.

Композиція

Умовно вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній + два останні рядки.

Композиція побудована на зверненні поета до своїх віршів, де він дарує їм волю та закликає до свободи творчості.

Перехід від звернення до закликів («гайда на площу!», «читати вірші травам і вітрам!») створює динаміку та енергійність.

Ідейний зміст

Творчість для поета – не тільки здатність виразити внутрішнє Я, але й можливість продовжувати своє існування на землі.

Основна думка: заклик до свободи творчості, яка не знає приписів, заборон і перешкод, сповнює людину красою, легкістю та світлом.

Поезія – це чарівна сила, яка йде від серця, не має меж та змінює світ на краще. Справжня поезія твориться там, де вирує життя — на площі, де «кров з любов'ю черленяться».

Конфлікт між новаторством і застарілими догмами (академія / площа, теорія / натхнення) показує, що справжня поезія виникає з життя, а не з теорій.

Віра у силу мистецтва — поезія має «чарувати», благословляти все живе, читатися «травам і вітрам», сповнювати людину красою та світлом.

Єднання людини з природи — вірші створюються для природи («явір тихі сльози витирав», «небо наслухало», «натхненний соловій»), що показує гармонію людини та світу.