Шолом-Алейхем «Пісня над піснями»: аналіз роману
17 січня 2025 р.•
Ліричний роман «Пісня над піснями» єврейського письменника Шолома-Алейхема, написаний у 1909-1911 роках, - це історія про перше кохання, зростання почуттів, випробування часом. Твір поєднує лірику і епічне розповідання, демонструючи, що любов - найважливіше почуття, яке визначає смисл життя, але часто її можна втратити через нерішучість, обставини або відкладення дій.
Сюжет
Головний герой - Шимек, юнак, який давно закоханий у дівчину Бузю, яка мешкає в родині його батьків. Шимек навчався в хедері, знає Біблію; особливо привертає його увагу книга «Пісня над піснями» (Соломона) - літературна алюзія, яка надихає його уяву.
Перша половина твору - дитинство й юність героїв: спільні ігри, мрії, Пасха і Зелені свята, символи любові й краси. Потім - розлука: Шимек їде, життя змінюється, відстань, час, власні змоги і обставини змінюють його й Бузю.
Повернувшись, Шимек дізнається про весілля Бузі з іншим - завершення історії, де кохання справжнє, але втрачане через обставини.
Тема та ідея
Тема: першого кохання, зростання почуттів, випробування часом, вибір між мрією і дійсністю.
Ідея: любов - найважливіше почуття, яке визначає смисл життя, але часто її можна втратити через нерішучість, обставини або відкладення дій. Що те, хто цінує тільки матеріальне чи успіх, може пропустити справжнє щастя, яке було поруч.
Характеристика героїв
Шимек - головний герой-оповідач, романтик, мрійник, естет, відчуває любов дуже глибоко і драматично. Через нього показано психологічний стан закоханого юнака.
Бузя (Естер-Люба) - дівчина, кохана Шимека; вона сприймається як принцеса, але має власні реалістичні погляди на світ. Їхні стосунки зростають із дитинства, але з віком - випробовуються життям, відстанню, соціальними умовами.
Біблійні мотиви та алюзії
Назва твору - явна алюзія до книги «Пісня над піснями» (Соломона) - підкреслює метафізичний, поетичний вимір кохання у творі.
Образні порівняння використані саме з біблійного «Пісні над піснями» для опису Бузі, природи, любові - це поєднання сакрального й буденного. Алюзії до біблійної «Пісні пісень» та образу Суламіф і царя Соломона як символів ідеалізованої любові.
Художні засоби
Метафори і порівняння: «будинок - палац», «я - принц», «Бузя - царівна», природа як утілення мрії й краси.
Епітети, поетична мова, символічні деталі: пейзаж, свято Пасхи, зелень, свята як символи духовності й чистоти почуттів.
Внутрішні монологи, спогади, асоціації: Шимек часто повертається думками до минулого, дитячих ігор, митей щастя.
Композиція
Структурно роман поділений на чотири умовні частини: дитинство й юність, романтичні моменти, конфлікт і повернення, завершення з втратою. Використання флешбеків, спогадів - поєднання лірики і епічного розповідання.
Коментарі