"Пісня про матір": аналіз вірша Бориса Олійника

8 січня 2026 р.•

Ліричний вірш «Пісня про матір» Бориса Олійника належить до лірики з елементами ліро-епосу та неонародництва. Твір має ознаки родинно-побутової балади та філософської лірики. Вірш розповідає історію прощання з рідною людиною, передачу її життєвих цінностей та духовної спадщини наступним поколінням.

Паспорт твору

Автор: Борис Олійник

Літературний рід: лірика з елементами ліро-епосу

Жанр: ліричний вірш з ознаками родинно-побутової балади

Вид лірики: філософська

Напрям, течія: неонародництво

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб

Римування: перехресне (АБАБ)

Строфа: вірш складається з сорока рядків, не поділених на строфи. Наявне пісенне віршування, характерне для фольклору

Тема: історія прощання з рідною людиною, передача її життєвих цінностей та духовної спадщини наступним поколінням

Ідея: уславлення матері як уособлення любові, турботи і мудрості; підкреслення значущості материнського подвигу

Основна думка: Мати – берегиня життя, і любов її як і відданість — безмежні, всеохопні; навіть після смерті вони не зникають безслідно, залишаючись у серцях рідних

Провідні мотиви

роль материнства у людському житті
щиросердна жертовність та самопожертва
повага автора до матері, яка є віддзеркаленням його ставлення до Батьківщини
тема прощання та смерті
пам'ять та безсмертя
зв'язок поколінь
тема єдності людини з природою та гармонійності буття

Художньо-стильові особливості

За деякими рисами (задумливий характер, вокальність, меланхолійність і т.і.) твір близький до ліричної елегії.

У вірші є кілька ознак балади: 1) сюжетна композиційність і розповідність – простежується розвиток подій — мати прожила життя, виконала свою місію, попрощалася з дітьми й відійшла в інший світ; 2) діалогічність – розмова між матір'ю та дітьми, що підсилює драматичність; 3) фольклорні мотиви – використання атрибутики, яка перегукується з народною традицією; 4) реалістичність – хоча твір має багато символічних образів, йдеться про буденну ситуацію; 5) напружений зміст з увагою на духовні (особистісні) проблеми. Проте від традиційної балади у творі немає гострого конфлікту, фантастичних чи містичних елементів.

Філософічність: осмислення теми життя і смерті, пам'яті та безсмертя душі, ролі матері.

Наявність ліричних героїв — матері (головного ліричного героя), дітей та онуків.

Гуманістична спрямованість – оспівування людяності, самопожертви, моральних цінностей.

З ліричних ознак твору – глибока емоційність, образність, та пісенність (ритмічність, повтори, звертання тощо).

Художні засоби та стилістичні фігури

Епітети: «красива і сива», «замислене поле», «вічна робота», «зітхнула полегко», «тихо пішла», «сполохано кинулись діти», «щасливі (діти)».

Метафори: «Посіяла людям літа свої, літечка житом» – життя матері порівнюється з зерном, що приносить користь іншим; «Прибрала планету, послала стежкам споришу», «…у сон поведе по казках», «…лишаю всі райдуги із журавлями…»; «Стала замисленим полем на цілу планету, на всі покоління й віки» — злиття з природою, перехід у вічність.

Алегорії: «пішла за межу…де сонце лягає спочити» – символ смерті, мирного переходу в інший світ; «срібло на травах, і золото на колосках» – багатство життя, його краса та плоди праці; «махнула рукою — злетіли увись рушники» – символічне прощання, рушники уособлюють традиції, пам'ять.

Порівняння: «красива і сива, як доля».

Риторичні запитання: «Куди ж це ви, мамо?!», «Куди ви, бабусю?», «Та як же без вас ми?», «Та що ви намислили, мамо?», «А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?».

Звертання та оклики: «…мамо!», «…,бабусю,…», «…, матусю.».

Повтори: «Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. (Не йдіть).».

Зменшено-пестливі слова: літечка, недалечко, бабуся, матуся.

Образи та символічні образи

Рушники – атрибут рідної домівки; символ благословення в дорогу.

Журавлі – символ пам'яті та душ, що ринуть у вічність.

Поле – уособлення життя, безкінечного циклу буття.

Ідейний зміст

Вірш утверджує уславлення матері як уособлення любові, турботи і мудрості; підкреслення значущості материнського подвигу.

Мати – берегиня життя, і любов її як і відданість — безмежні, всеохопні; навіть після смерті вони не зникають безслідно, залишаючись у серцях рідних.

Чимало поетичних творів Борис Ілліч присвятив образу матері. Найяскравіший приклад — «Пісня про матір» — сповнений глибокою синівською любов'ю гімн матері-трудівниці.

Твір розповідає історію прощання з рідною людиною, передачу її життєвих цінностей та духовної спадщини наступним поколінням.