Побут і культура запорожців: звичаї, традиції, життя на Січі

31 жовтня 2025 р.•

Побут і культура запорожців були унікальними та досить цікавими. Запорозькі козаки мали суворі правила, яких мав дотримуватися кожен, хто жив на Січі. Це була особлива спільнота воїнів, що поєднувала військову дисципліну з народними традиціями та демократичними принципами.

Освіта та вміння козаків

Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах.

Обов'язкові навички козака:

Військова справа — володіння зброєю, тактика бою
Грамота — вміння читати й писати
Астрономія — орієнтування за зорями
Медицина — надання першої допомоги
Дипломатія — для талановитих козаків
Іноземні мови — для походів у чужі краї
Музика — грати на народних інструментах
Пісні та танці — кожен козак мав уміти співати й танцювати

Кепський той козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати.

Життя на Січі: правила та заборони

Заборона на жінок:

На Січі жили неодружені козаки, і в Січ аж ніяк не допускали жінок, чи буде то мати, сестра або стороння жінка для козака. Запорізьким козакам не дозволяється бути одруженими усередині їхніх жител (в Січі), а які вже одружені, повинні, щоб дружини їх жили в близьких місцях, куди їздять вони до них тимчасово; але це потрібно робити так, щоб не знали старшини.

Чому жінок не пускали на Січ?

Січ — військова організація, завжди готова до бою
Жінки могли відволікати від військової справи
Могли виникнути сварки між козаками через жінок
Січ — місце суворої дисципліни

Одяг та чистота

Одяг козака, мов друга шкіра, вони носили тільки свій одяг і тримали його в чистоті. Прийти на застілля брудним — за це можна було легко стати об'єктом загальних насмішок.

Козаки дуже пильнували за своїм виглядом:

Одяг завжди чистий і випрасуваний
Зброя начищена до блиску
Вуса та чуб доглянуті
Чоботи вичищені

Брудний козак — це ганьба, над ним насміхалися, не поважали.

Застільні звичаї

Любителі випити, козаки на застіллях намагалися не напиватися до чортиків. Випивати не змушували — це справа добровільна, але хоча б пригубити чарку під час тосту козак зобов'язаний.

Застільні правила:

«Горілку» розносили на підносах
Якщо хтось уже «набрався», його просто обносили
Одна з застільних пісень нагадувала: «Пий, та розум не пропивай»
Чоловіки сідали з одного боку столу, жінки — з іншого
Це робили, щоб уникнути бійок через жінок

Ставлення до п'яниць:

Ставлення козаків до п'яниць було вкрай негативним. Померлого випиваку гребували ховати з усіма — для них був окремий цвинтар, поруч з самогубцями. П'яницям рідко ставили хрести, але завжди забивали осиковий кіл у могилу.

Цікаво, що в побуті були як окремі гуляння (чоловіків з чоловіками і жінок з жінками), так і загальні.

Чесність та побратимство

Чесність:

Козаки любили прикрашати свої бойові заслуги під час застіль, але вони не брехали в побуті, і особливо — в справах. Страшна ганьба для козака бути спійманим на брехні.

Майже неймовірний факт, якщо вірити католицькому священику та історику Єнджею Кітовічу: у будь-якій Січі можна було залишити мішечок грошей на вулиці — він залишиться на своєму місці. Козаки не крали ані у своїх, ані у гостей, а пригостити своїм вином перехожого було для них священним обов'язком.

Побратимство:

У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів.

На знак побратимства мінялися хрестами з тіла
Все було спільне — коні, зброя, добро
У боях билися поруч
Рятували один одного або захищали своїм тілом

Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

Розподіл здобичі та гуляння

Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного.

Але: вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.

Грабунком «на стороні» козаки не гребували. Вони намагалися звести до мінімуму грабежі у одновірців, але віддати вогню польське, татарське або турецьке поселення для них було майже богоугодною справою.

При всіх своїх перевагах, козаки були нетерпимі до чужої віри, чужих звичаїв, чужої крові, тому їх напади на сусідні держави подеколи були не менш жорстокими і жахливими, ніж татаро-монгольські набіги на Русь.

Розпорядок дня на Січі

Відгулявши кілька днів, козаки поверталися в буденне життя:

Ранок: вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися
Сніданок: їли житнє борошно з водою і засмаженою олією (кожен носив свою ложку у халяві чобота)
День: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством
Тренування: юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися
Обід: опівдні на башті стріляли з гармати — це був сигнал до обіду. Отаман читав «Отче наш», і тільки після цього приступали до їжі
Вечеря: надвечір подавали вечерю
Вечір: козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців
Коли ставало нудно — починали готуватися до нового походу

Ставлення до коня

Ставлення до коня у всіх без винятку козаків було особливим. Кінь — кращий друг і вірний супутник козака.

Перед від'їздом на війну:

Жінка кланялась в ноги тварині, «щоб повернув козака додому», і тільки потім — батьків чоловіка, щоб не переставали читати молитви за його здоров'я.

Після повернення:

Коли козак повертався, дружина також кланялась спочатку коневі — дякувала.

Похорони козака:

Коли ховали козака, якщо його кінь залишався живий, він йшов першим перед похоронною процесією (навіть попереду рідні покійного) позаду труни. Коня покривали чорним або червоним чепраком (підстилка під сідло), а збоку до сідла підвішували зброю козака.

Покарання за злочини

За злочини покарання і страти призначалися різні:

Прив'язування до гармати — за зневагу до начальства, за грошовий борг
Шмагання нагаєм — за злодійство
Забивання киями — найпопулярніша страта
Шибениці — також використовували
Закопування живим в землю — найстрашніше покарання

Ставлення до боягузів:

Козаки не просто ненавиділи, але відверто не терпіли боягузів, до якого б роду вони не відносилися. Боягуз-ворог міг не розраховувати на легку смерть.

Зрадників:

Історія практично не знає прикладів козаків-зрадників. Потрапивши у полон, вони, не виказавши таємниць, вмирали смертю мучеників. Козаки вірили, що порушивши обіцянку, вони неодмінно поплатяться своєю душею після смерті.

Козацькі цінності

Слово:

Козаки були людьми справи, і часто говорили: «Від зайвих слів слабшають руки». Вони цінували конкретні дії, а не порожні обіцянки.

Подарунки та гостинність:

При всій строгості, козаки дуже любили подарунки та гостинці. Звідки б козак не їхав, він обов'язково щось везе з собою, навіть йдучи в гості.

Грабунки:

Однак грабунком «на стороні» козаки не гребували. Вони намагалися звести до мінімуму грабежі у одновірців, але віддати вогню польське, татарське або турецьке поселення для них було майже богоугодною справою.

Виховання молодих козаків

Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів.

Як навчали молодих:

У 14 років хлопчика брав під опіку той козак, що привіз його
Хлопець чистив зброю свого наставника
Порався біля коня
Всіляко допомагав у походах
Вчився військовій справі
Переймав козацькі звичаї та традиції

Так виховувалося нове покоління козаків — міцних, хоробрих, вірних традиціям.

Унікальні риси запорозького козацтва

Що відрізняло козаків від інших:

Демократія — обирали отамана на раді
Рівність — на Січі всі рівні, незалежно від походження
Дисципліна — суворі покарання за порушення
Вірність слову — козак ніколи не порушував обіцянки
Хоробрість — не терпіли боягузів
Освіченість — знали грамоту, мови, науки
Патріотизм — боронили рідну землю
Віра — православні християни