«Початки Києва» Олександра Олеся: вірш та аналіз

31 жовтня 2025 р.•

«Початки Києва» — вірш Олександра Олеся зі збірки «Княжа Україна», що розповідає про найдавніші часи існування українського народу. Поет змальовує ідилічну картину життя полян — наших предків, які заснували Київ та жили у злагоді з природою та сусідами.

Текст вірша «Початки Києва»

Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі,
Пас пастух корів, овець,
З луком, з стрілами гнучкими
По лісах ходив ловець.

Пишно квітла Україна,
Повна всякого добра.
Як в раю, жили поляни
Понад хвилями Дніпра.

Все своє вони любили,
Шанували і чуже,
Хай, мовляв, Перун і Волос
Всіх від лиха стереже.

А коли сусід лінивий
Заздрив силі багача,
Вміли наші показати
Обосічного меча.

І віки нога ворожа
Не ступала на наш лан.
Всі сусіди шанували
І боялися полян.

...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.

І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки.

Літературний паспорт вірша

Автор: Олександр Олесь

Збірка: «Княжа Україна»

Жанр: історична поема у віршованій формі

Вид лірики: патріотична, історична

Тема: життя давніх полян та заснування Києва

Ідея: возвеличення предків, показ їхньої мудрості, сили, миролюбності

Основна думка: Київ засновано мудрими і сильними людьми; українська земля — благословенна, квітуча

Життя давніх полян: ідеалізований образ

Олесь змальовує життя полян як земний рай:

Заняття полян:

«Хлібороб робив у полі,
Пас пастух корів, овець,
З луком, з стрілами гнучкими
По лісах ходив ловець»

Поляни займалися землеробством, скотарством, мисливством — вели гармонійне господарство, використовуючи багатства природи.

Розквіт землі:

«Пишно квітла Україна,
Повна всякого добра.
Як в раю, жили поляни
Понад хвилями Дніпра»

Порівняння з раєм підкреслює ідеальність життя. Земля родюча, народ щасливий, усього вдосталь.

Релігійність:

«Все своє вони любили,
Шанували і чуже,
Хай, мовляв, Перун і Волос
Всіх від лиха стереже»

Поляни були язичниками, вірили в богів: Перуна (бога грому та блискавки, головного бога) та Волоса (бога худоби та достатку). Але вони шанували не лише своє, а й чуже — це ознака високої культури.

Воїнська сила полян

Олесь показує, що поляни були не лише мирними землеробами, а й сильними воїнами:

«А коли сусід лінивий
Заздрив силі багача,
Вміли наші показати
Обосічного меча»

Якщо хтось загрожував полянам — вони вміли захистити себе. Обосічний меч — зброя, яка вражає з обох боків, символ сили та майстерності.

«І віки нога ворожа
Не ступала на наш лан.
Всі сусіди шанували
І боялися полян»

Це гіпербола, але вона підкреслює головне: поляни були настільки сильними, що ворої боялися нападати на них. Їх шанували і водночас побоювалися.

Заснування Києва

«...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра»

Олесь переказує літописну легенду про трьох братів та сестру. Цікава деталь: поет пише «Лебідь», а не «Либідь» — це поетична вольність, яка робить ім'я мелодійнішим.

Місто-фортеця:

«Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів»

Київ був не просто поселенням, а укріпленим містом: рови, мури, вали — це серйозні фортифікаційні споруди. Місто було готове до оборони.

Дніпро — батько-захисник:

«На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро»

Дніпро постає живою істотою, батьком, що оберігає своє дитя — Київ. Річка приносить товари з півдня (з Візантії) та з півночі (з варязьких земель), забезпечуючи достаток міста.

Оптимізм та трагічний підтекст фіналу

«І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки»

Ці рядки сповнені світлого оптимізму, віри в вічний розквіт. Але слово «здавалось» (двічі повторене!) створює трагічний підтекст.

Олесь писав цей вірш у 1920-х роках, коли Україна втратила незалежність. Він знав, що після розквіту прийшли темні часи: монгольська навала, литовсько-польське поневолення, російська імперія.

Подвійне «здавалось» — це туга за втраченим, розуміння, що ідеальні часи минули. Але водночас це надія: якщо Україна колись квітла, вона зможе розквітнути знову.

Значення вірша у збірці «Княжа Україна»

«Початки Києва» — один із ключових віршів збірки. Він закладає основу для всіх наступних поезій, розповідаючи про витоки української державності:

Показує побут предків
Описує їхні вірування (Перун, Волос)
Розкриває їхній характер (миролюбні, але сильні)
Пояснює, як виник Київ
Створює образ квітучої землі

Вірш вчить молодь пишатися своїми предками, розуміти, що українці — народ з древньою історією, сильний, мудрий, здатний створювати великі міста та держави.