«Подорожуючи, вночі описую почуття» аналіз Ду Фу
27 вересня 2025 р.•
Вірш Ду Фу «Подорожуючи, вночі описую почуття» є прикладом філософської лірики, що розкриває тему митця та мистецтва, демонструючи особливості поетичного стилю китайського поета.
Паспорт твору
Автор - Ду Фу
Жанр - філософська лірика
Головна тема - тема митця і мистецтва, роздуми поета про своє призначення та місце в житті.
Художні засоби
У вірші використано різноманітні художні засоби для створення емоційного та образного враження:
Епітети - трави побережні, легкий вітер, повітря прозоре і світле, вічної гонитви.
Метафори - заливаючи сяйвом, місяць гладить.
Ду Фу прагнув простоти, прозорості та предметності. Авторська думка знаходить вираження в зрозумілих і конкретних образах, а втілені почуття проймають душу кожного, хто читає його рядки.
Поет відмовився від пишних висловів та складних метафор, наблизивши поезію до життя. Він бере образи з реальності, одухотворюючи їх силою свого таланту. У поезії Ду Фу сформувався так званий «мінливий стиль», що давав змогу авторові в одному вірші відображати цілу гаму людських переживань.
Повний текст вірша
У човні з високою щоглою
Тихо вночі пливу я.
Гладячи трави побережні,
Легкий проноситься вітер.
Світ заливаючи сяйвом,
Місяць гладить торжествуючи,
Сюди від застави Юйминь.
Повітря прозоре і світле.
Коли б література
Мені допомогла хоч трохи:
Звільнила від служби -
Вічної за хлібом гонитви.
Нині ж моє становище
Схоже своєю тривогою
З чайкою, що метушиться
Між небом і землею.
Тихо вночі пливу я.
Гладячи трави побережні,
Легкий проноситься вітер.
Світ заливаючи сяйвом,
Місяць гладить торжествуючи,
Сюди від застави Юйминь.
Повітря прозоре і світле.
Коли б література
Мені допомогла хоч трохи:
Звільнила від служби -
Вічної за хлібом гонитви.
Нині ж моє становище
Схоже своєю тривогою
З чайкою, що метушиться
Між небом і землею.
(Переклад В.Паращич)
Аналіз вірша
Вірш розкриває внутрішній стан поета під час подорожі. Нічна атмосфера, місячне сяйво та тиша створюють особливий настрій, що сприяє роздумам про життя та мистецтво.
Поет порівнює себе з чайкою, що метушиться між небом і землею, що символізує його внутрішню тривогу та невизначеність становища. Він мріє про те, щоб література допомогла йому звільнитися від постійної гонитви за хлібом, дозволивши зосередитися на творчості.
Поезія Ду Фу є прикладом єднання поета з життям народу, природою та країною. Його вірші стали багатовимірними конструкціями, невеличкими драмами в поезії, що відображають складність людського буття.
Коментарі