Повідомлення про Коран

Коран (VII-VIII ст. після Р.Х.; з арабської – «виразне читання») – священна книга ісламу і перша письменна пам'ятка арабської літератури; зібрання проповідей, обрядових та юридичних настанов, заклинань молитв, повчальних притч, виголошених першим мусульманським монархом Мухаммедом (Магометом) у формі «пророчих одкровень» у Мецці та Медіні між 610 і 632 рр. Тобто Коран є основою релігії ісламу.

Перші записи Корану зроблені 632 р. уже після смерті Мухаммеда. Між 650 і 655 рр. за наказом халіфа Османа був створений канонічний текст (Османова редакція). Мухаммед започаткував іслам, одну із світових релігій.

Є дві частини (сури) Корану:

1. Мекканська;
2. Мединська

Основний зміст – засудження поганства та проповідь єдиного бога – Аллаха.

Згідно з Кораном, правовірні мусульмани повинні:

1. Визнавати і промовляти істинність шахади (немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед – посланець Аллаха)
2. Щодня п'ять разів молитися
3. Додержуватися посту в місяці рамадан.
4. Вносити пожертвування до мечеті.
5. Здійснювати щорічний хадж (паломництво в Мекку).

Поетичний текст Корану з арабської мови перекладався не один раз, проте знавці ісламу переконані, що передати духовність та божественну сутність записаних висловлювань іншими мовами не вдалося. Першу частину Корану «Аль-Фатіху» («Та, що відкриває книгу») всі мусульмани повинні знати напам'ять. Це як «Отче наш» у християн.

Коран складається з 114 глав, які називаються сурами (ряд каменів). Кожна сура складається з окремих віршів – айтів (диво). Сури, за місцем проголошення, поділяються на мекканські (86 сур) ранні та медінські (28 сур) – пізні. Мекканські сури написані саджем – ритмічною та римованою прозою. Сури в Корані (крім першої) розміщені за розміром – від найбільшої до найменшої. Зв'язної оповіді в Корані немає, кожна сура є закінченим текстом. Кожна сура Корану починається словами «В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога». Традиційно Коран читають наспівно.