«Повість минулих літ»: читати повний текст літопису
25 липня 2024 р.•
«Повість минулих літ» (або «Повість временних літ») — це найдавніший відомий руський літопис, що є фундаментальним джерелом з історії східних слов'ян. Упорядкований у Києві в XI — на початку XII століття, він розповідає про події від біблійних часів до 1117 року. Нижче наведено уривки з літопису в переказі.
Поділ землі синами Ноя. Походження слов'ян
Після потопу три сини Ноя — Сим, Хам і Яфет — розділили землю. Симові дістався схід, Хамові — південь, а Яфетові — північні та західні краї. Від племені Яфета й постав народ слов'янський. По довгих часах сіли слов'яни по Дунаю, а звідти розійшлися по землі, прозвавшись іменами своїми від місць, де осіли.
Так ті, що сіли по Дніпру, назвалися полянами, інші — деревлянами, бо жили в лісах. Ті, що сіли довкола озера Ільмень, прозвалися словенами й збудували город Новгород. І так розійшовся слов'янський народ.
Заснування Києва
Коли поляни жили окремими родами, було серед них три брати: одному ім'я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, Щек — на горі, що зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, що прозвалася Хоривицею.
Зробили вони городок і на честь старшого брата назвали його Києвом. Був довкола города ліс і бір великий, де вони ловили звірів. Були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися полянами. Від них і пішли поляни в Києві.
Дехто, не знаючи, казав, ніби Кий був перевізником, але це неправда, бо Кий княжив у роді своєму і ходив до Царгорода, де прийняв велику честь від цесаря.
Походи Аскольда, Діра та Олега
Після смерті братів рід їхній почав княжити в полян. Та згодом знайшли їх хозари й змусили платити данину. А в літо 6370 (862) вигнали слов'яни варягів за море, але, не маючи ладу, вирішили шукати собі князя. І пішли за море до варягів, до русі, і сказали: «Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами».
І вибралося троє братів із родами своїми: Рюрик, Синеус і Трувор. Сів Рюрик у Новгороді. А було в нього два мужі, Аскольд і Дір, які відпросилися до Царгорода, та, побачивши на горі городок Київ, залишилися там і почали володіти полянською землею.
Після смерті Рюрика княжіння перейшло до Олега, який, зібравши велике військо, пішов на Київ. Хитрістю виманив він Аскольда та Діра і вбив їх, сказавши: «Ви не є князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. А се — син Рюриків». І сів Олег княжити в Києві, і мовив: «Хай буде се мати городам руським».
Похід Олега на Царгород
У літо 6415 (907) пішов Олег на греків, залишивши Ігоря в Києві. Узяв із собою безліч воїв. Греки ж замкнули город і Суд. Тоді Олег повелів воям поставити кораблі на колеса. І коли подув попутний вітер, напнули вони паруси й пішли до города.
Побачивши це, греки злякалися і запропонували данину. Олег уклав мир, взяв велику данину золотом, паволоками та іншим добром і на знак перемоги повісив щит свій на воротах Царгорода. За це прозвали його Віщим.