Йоганн Вольфганг Ґете «Прометей»: аналіз вірша
17 січня 2025 р.•
Вірш «Прометей» німецького поета Йоганна Вольфганга Ґете, написаний між 1772 і 1774 роками, належить до періоду німецького літературного руху Sturm und Drang («бурі й натиску»), який характеризувався протестом проти авторитетів, емоційністю, оспівуванням суб'єктивності й свободи. Вірш виражає ідею самостійного творення людини, а також несхильності залежати від богів чи очікувань віруючих.
Тема та основна ідея
У центрі вірша - конфронтація між метафоричним образом Прометея та Зевсом (одержуваного в поемі як вищої божественності). Поетична особа заявляє про незалежність людини, себе як творця - не божественного, а власного буття.
Прометей заперечує, що Зевс допомагав йому насправді - це було його власне серце, час і «вічна доля», що сформували його як людину. Вірш проголошує, що людина має не чекати милості згори - її життя, страждання і радощі формує власним серцем, часом і долею.
Структура та форма
Вірш складається з 7 строф різної довжини. Немає стабільної рими, переважає вільний вірш. Це відповідає духу Sturm und Drang - складових емоційної свободи, непокори формам. Тон - виклик, гнів, зухвалість. Прометей звертається до Зевса не з поклонінням, а з вимогою, з претензією.
Образи та символи
Зевс - образ бога чи вищої влади, символ авторитарності і тотального контролю, з яким Прометей у боротьбі.
Образ дитинства: «Коли я був дитиною...» - відсилання до Біблії про те, як дитина говорить і думає по-дитячому. Це створює контраст між вірою в дитинстві і прозрінням дорослої самостійності.
Створення людей «на мій образ» - алюзія до біблійного творіння людини, але тут творець - не Бог, а сам Прометей, відповідальний за своїх творінь.
Художні засоби
Повторення першої особи («Ich» / «я») - наголошує на індивідуальності, автономії. Прометей говорить не як представник народу, а як особистість з власною волею.
Запитання («Хто допоміг мені?..», «Чи ти коли зменшував біль твій?..») - створюють ефект діалогу й виклику.
Контрастні образи: небеса Зевса укриті туманом дощовим, але земля Прометея - його власність, його творіння. Контраст між порожньою владою і реальним творенням.
Історичний контекст
Вірш належить до періоду Sturm und Drang, коли молоде покоління німецьких письменників протестувало проти авторитетів, традицій, закликало до свободи особистості. «Prometheus» спершу передбачався як частина недописаної драми. У збірниках віршів він стоїть поруч із симетричним за формою, але протилежним за настроєм твором «Ganymed», де підкреслюється божественне захоплення.
Основна думка
Вірш виражає ідею самостійного творення людини, декларацію людської гідності. Критика віри і богослов'я: якщо протагоніст визначає, що «дотримується не Зевсу, але собі», це означає, що віра, жертва, молитва - все це залежить від тих, хто вірить, а не когось могутнішого, хто втручається. Людина як творець власного буття - це своєрідна філософія, яка підкреслює важливість самодостатності та відповідальності за власне життя.
Коментарі