«Прометей» Йоганна Гете: текст вірша та аналіз
20 жовтня 2025 р.•
«Прометей» – один із найяскравіших віршів Йоганна Вольфганга Гете, написаний у 1773 році. Це бунтівна ода людському духу, що кидає виклик богам і утверджує право людини на власну гідність та незалежність.
Текст вірша «Прометей» (переклад Миколи Бажана)
Вгорни небо твоє, Зевсе,
Імлою хмар,
Вчини, як отой хлопчак,
Що толочить будяки,
Влучай в дуби й верхів'я гір,—
Тільки мою землю
Мені залиши
І мою хатину, будовану не тобою,
І вогнище моє
Із розжареним приском,
Якому ти заздриш.
Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живлите
Данням офір
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарчіли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.
Коли я був малий, тоді,
Не знаючи, що, де і як,
Звертав свої заблудлі очі
До сонця, чи нема там вгорі
Вуха, що скарги мої почуло б,
Серця, що так, як моє,
Пригноблених би пожаліло.
Хто допоміг
Гордість титанів мені здолать?
Хто від смерті мене врятував,
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне й добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?
Тебе шанувати? Чому?
Може, зм'якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю,
Бо не всі вже
Пуп'янки мрій достигли?
Ну, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ —
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти,—
І зневажати тебе,
Як я!
Переклад – Микола Бажан
Контекст створення вірша
Вірш «Прометей» був написаний у 1773 році, коли Гете було лише 24 роки. Це період «Бурі і натиску» (Sturm und Drang) в німецькій літературі.
Молодий Гете бунтував проти релігійних догм, соціальних обмежень, класичних канонів мистецтва. Він шукав свободу творчості, свободу думки, свободу духу.
Образ Прометея – титана з грецької міфології, який викрав вогонь у богів і подарував його людям – став символом бунту проти тиранії.
За це Зевс прикував Прометея до скелі, де орел щодня розклював йому печінку. Але Прометей не покаявся, не попросив пробачення – він залишився непохитним у своїй правді.
Основна ідея вірша
Головна думка: Людина не потребує богів. Вона сама творець свого життя, свого світу, своєї долі.
Прометей звертається до Зевса з зневагою і викликом:
«Вгорни небо твоє, Зевсе, / Імлою хмар… / Тільки мою землю / Мені залиши.»
Він не визнає влади Зевса над собою. «Не знаю нікого біднішого / Під сонцем, ніж ви, богове!» – говорить Прометей.
Боги живляться лише жертвопринесеннями та молитвами людей. Без них вони «геть змарчіли б». Тобто боги залежні від людей, а не навпаки!
Прометей стверджує: людина сама формує своє життя. Не боги врятували його від смерті, не боги виковали з нього мужа – це зробили «всемогутній Час» і «одвічна судьба».
«Ну, тут я сиджу і формую / Людей на свій образ — / Поріддя, що подібне до мене, / Щоб мучитися, щоб ридати, / Щоб втішатися, щоб радіти,— / І зневажати тебе, / Як я!»
Символіка і образи
Прометей – символ людської гідності, непокори, творчої сили. Це людина, яка не визнає над собою жодної влади, окрім власного серця.
Зевс – символ тиранії, зовнішнього авторитету, який намагається підпорядкувати людину.
Вогонь (у міфі, який стоїть за віршем) – символ знання, розуму, цивілізації. Прометей подарував людям вогонь, тобто дав їм можливість творити.
Серце «в паланні святім» – джерело внутрішньої сили, віри в себе, здатності протистояти світові.
Гете ставить риторичне запитання: «Чи не ти само це звершило, / Серце, в паланні святім?» Відповідь очевидна: так, саме людське серце, а не боги, дає силу жити.
Значення вірша
«Прометей» Гете став маніфестом романтичного бунтарства. Це гімн людській свободі, незалежності, творчості.
Вірш проголошує: людина не повинна підкорятися – ні богам, ні тиранам, ні обставинам. Вона має право творити власне життя.
Це відверто атеїстичний і богоборчий вірш. За життя Гете його не публікували – надто радикальним він здавався для того часу.
Але саме ця радикальність зробила «Прометея» символом епохи. Вірш став улюбленим твором бунтарів, революціонерів, вільнодумців різних поколінь.
І сьогодні ці рядки звучать актуально: «Ну, тут я сиджу і формую / Людей на свій образ… / І зневажати тебе, / Як я!»
Коментарі