Твій книжковий простір
читайКнижковий простір
  • Спільнота
  • Книги
  • Автори
  • Публікації
    • Головна/Довідка/Прислівник: види, значення, роль у реченні

    Прислівник: види, значення, роль у реченні

    20 квітня 2025 р.
    «Швидко біжить», «дуже гарно», «завтра прийде», «читає лежачи» — у цих словосполученнях є слова, які характеризують дію або ознаку з погляду часу, місця, способу дії, міри або ступеня. Це прислівники — незмінна самостійна частина мови, яка відіграє важливу роль у нашому мовленні.

    Прислівники допомагають нам точніше висловити думку, збагачують мовлення, роблять його більш виразним і різноманітним. Вони можуть характеризувати дію, ознаку, стан або всю ситуацію загалом, відповідаючи на запитання «як?», «де?», «коли?», «чому?», «з якою метою?» тощо.

    У цій статті ми розглянемо основні види прислівників, їхнє значення та синтаксичну роль у реченні, а також особливості їх творення та вживання в українській мові.

    Що таке прислівник?

    Прислівник — це самостійна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаки або предмета. На відміну від прикметників, які змінюються за родами, числами та відмінками, прислівники не мають таких граматичних категорій і в реченні є незмінними.
    Основні ознаки прислівника:
    • Виражає ознаку дії, стану, ознаки іншої ознаки або предмета
    • Не змінюється (не має форм відмінювання, дієвідмінювання)
    • Найчастіше пов'язується з дієсловами, рідше — з іменниками, прикметниками та іншими прислівниками
    • У реченні зазвичай виконує роль обставини (рідше — присудка, означення)
    Прислівники відповідають на питання «як?» (швидко, гарно, повільно, весело), «де?» (вгорі, внизу, праворуч, ліворуч), «коли?» (сьогодні, завтра, ввечері, навесні), «куди?» (вперед, назад, праворуч, ліворуч), «звідки?» (звідти, звідусіль, здалеку), «чому?» (спересердя, зопалу, спросоння), «з якою метою?» (навмисне, наперекір, назло) тощо.
    Прислівники допомагають нам точніше й виразніше передавати думки, уточнюючи, як саме відбувається дія, де і коли вона відбувається, з якою інтенсивністю, чому і з якою метою.

    Види прислівників за значенням

    Прислівники в українській мові дуже різноманітні за своїм значенням. Залежно від того, на яке питання відповідає прислівник і яке значення він виражає, їх поділяють на кілька груп:
    1. Означальні прислівники характеризують якість ознаки або спосіб виконання дії. До них належать:
    а) Якісно-означальні (відповідають на питання «як?»):
    • «гарно», «швидко», «повільно», «весело», «тихо», «чітко», «сміливо»
    Приклади: «Вона гарно співає», «Він швидко біжить», «Діти весело сміялися»
    б) Міри і ступеня (відповідають на питання «наскільки?», «якою мірою?»):
    • «дуже», «надто», «занадто», «досить», «трохи», «ледве», «зовсім», «цілком»
    Приклади: «Він дуже втомився», «Було занадто холодно», «Вона трохи запізнилася»
    в) Способу дії (відповідають на питання «як?», «яким способом?»):
    • «верхи», «пішки», «бігом», «навпомацки», «нашвидкуруч», «по-українськи»
    Приклади: «Їхати верхи», «Йти пішки», «Говорити по-українськи»
    2. Обставинні прислівники вказують на різні обставини дії. До них належать:
    а) Місця (відповідають на питання «де?», «куди?», «звідки?»):
    • «тут», «там», «всюди», «скрізь», «вгорі», «внизу», «праворуч», «ліворуч», «далеко», «близько», «додому», «звідси», «здалеку»
    Приклади: «Тут затишно», «Він живе далеко», «Звідси видно річку»
    б) Часу (відповідають на питання «коли?», «з якого часу?», «до якого часу?»):
    • «сьогодні», «вчора», «завтра», «зараз», «тепер», «колись», «давно», «недавно», «віддавна», «зранку», «ввечері», «влітку», «взимку»
    Приклади: «Завтра буде свято», «Він давно не був у місті», «Зранку було холодно»
    в) Причини (відповідають на питання «чому?», «з якої причини?»):
    • «спросоння», «зопалу», «спересердя», «знічев'я», «згарячу»
    Приклади: «Спросоння не міг зрозуміти, де він», «Зопалу сказав зайве»
    г) Мети (відповідають на питання «для чого?», «з якою метою?»):
    • «навмисне», «наперекір», «напоказ», «назло», «на зло»
    Приклади: «Він навмисне запізнився», «Зробила це наперекір усім»
    Розуміння різних видів прислівників за значенням допомагає нам правильно використовувати їх у мовленні та точніше висловлювати думки.

    Ступені порівняння прислівників

    Деякі прислівники, утворені від якісних прикметників, можуть мати ступені порівняння. Це стосується лише якісно-означальних прислівників, які виражають ознаку, що може проявлятися більшою чи меншою мірою, наприклад: «швидко», «високо», «тихо», «низько», «холодно».
    Прислівники, як і прикметники, мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен ступінь має просту і складену форми.
    Вищий ступінь порівняння вказує на те, що ознака в одного предмета проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншого.
    Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ше, -іше:
    • «швидко» — «швидше»
    • «високо» — «вище»
    • «тихо» — «тихіше»
    При творенні простої форми вищого ступеня порівняння можуть відбуватися такі зміни в основі:
    • Чергування приголосних: «високо» — «вище» (к/ч), «глибоко» — «глибше» (к/ш)
    • Чергування голосних: «далеко» — «далі» (е/і)
    • Зміна основи: «добре» — «краще», «погано» — «гірше», «багато» — «більше», «мало» — «менше»
    Складена форма утворюється за допомогою слів «більш», «менш» + прислівник:
    • «швидко» — «більш швидко», «менш швидко»
    • «високо» — «більш високо», «менш високо»
    • «тихо» — «більш тихо», «менш тихо»
    Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що ознака в певного предмета проявляється найбільшою або найменшою мірою порівняно з усіма іншими.
    Проста форма утворюється за допомогою префікса най- та суфіксів -ше, -іше:
    • «швидко» — «найшвидше»
    • «високо» — «найвище»
    • «тихо» — «найтихіше»
    Для підсилення ознаки можуть використовуватися префікси якнай-, щонай-:
    • «швидко» — «якнайшвидше», «щонайшвидше»
    • «високо» — «якнайвище», «щонайвище»
    • «тихо» — «якнайтихіше», «щонайтихіше»
    Складена форма утворюється за допомогою слів «найбільш», «найменш» + прислівник:
    • «швидко» — «найбільш швидко», «найменш швидко»
    • «високо» — «найбільш високо», «найменш високо»
    • «тихо» — «найбільш тихо», «найменш тихо»
    Ступені порівняння прислівників надають мові більшої виразності, дозволяють точніше порівнювати дії та ознаки.

    Способи творення прислівників

    Прислівники в українській мові утворюються різними способами, найпоширенішими з яких є суфіксальний та префіксально-суфіксальний. Розглянемо основні способи творення прислівників:
    1. Від прикметників
    а) За допомогою суфікса -о, -е від якісних і відносних прикметників:
    • «швидкий» — «швидко»
    • «гарний» — «гарно»
    • «дорогий» — «дорого»
    • «зелений» — «зелено»
    • «теплий» — «тепло»
    • «ранній» — «рано»
    • «пізній» — «пізно»
    • «добрий» — «добре»
    • «погані» — «погано»
    б) За допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -ему, -и від прикметників:
    • «новий» — «по-новому»
    • «український» — «по-українськи»
    • «батьківський» — «по-батьківськи»
    • «теперішній» — «по-теперішньому»
    • «вчорашній» — «по-вчорашньому»
    2. Від іменників
    а) За допомогою прийменників в (у), на, з (с), за, під, по та ін.:
    • «гора» — «вгору», «згори», «нагорі»
    • «вечір» — «увечері», «ввечері»
    • «ранок» — «зранку», «уранці»
    • «бік» — «збоку», «набік»
    • «верх» — «зверху», «наверх»
    • «низ» — «внизу», «донизу»
    б) За допомогою суфіксів -ом, -ем, -ою, -ею, -и:
    • «вечір» — «вечорами»
    • «ніч» — «ночами»
    • «ранок» — «ранками»
    • «коло» — «колом»
    • «кінець» — «кінцем»
    • «пошепки», «рачки», «навшпиньки»
    3. Від числівників
    • «перший» — «по-перше», «вперше»
    • «другий» — «по-друге», «вдруге»
    • «три» — «тричі», «втретє»
    • «два» — «двічі», «вдвоє», «удвох»
    • «п'ять» — «уп'ятьох»
    4. Від займенників
    • «цей» — «по-цьому»
    • «той» — «по-тому»
    • «свій» — «по-своєму»
    • «інший» — «по-іншому»
    • «наш» — «по-нашому»
    5. Від дієслів
    а) Від дієприслівників (втрата дієслівних ознак):
    • «лежати» — «лежачи»
    • «стояти» — «стоячи»
    • «сидіти» — «сидячи»
    б) За допомогою питальних часток та заперечних префіксів:
    • «хотіти» — «хтозна-як», «невідь-як»
    • «знати» — «хтозна-як»
    6. Від інших прислівників
    а) За допомогою префіксів:
    • «де» — «де-де», «де-не-де», «абиде», «ніде», «десь», «подекуди»
    • «коли» — «абиколи», «ніколи», «колись», «деколи»
    • «куди» — «абикуди», «нікуди», «кудись», «декуди»
    Такі різноманітні способи творення прислівників свідчать про багатство і гнучкість української мови, її здатність виражати найрізноманітніші відтінки значень.

    Синтаксична роль прислівників у реченні

    Прислівники можуть виконувати різні синтаксичні функції в реченні. Розглянемо основні з них:
    1. Обставина — найтиповіша роль прислівника в реченні. Прислівники можуть виражати різні обставинні значення:
    а) Обставина способу дії:
    • «Він швидко побіг до школи».
    • «Вона гарно співає».
    • «Дитина голосно засміялася».
    б) Обставина місця:
    • «Угорі пропливають хмари».
    • «Вони живуть далеко».
    • «Діти бігали навколо».
    в) Обставина часу:
    • «Завтра відбудеться концерт».
    • «Вчора ми ходили в музей».
    • «Зранку було холодно».
    г) Обставина міри і ступеня:
    • «Він дуже втомився».
    • «Вона трохи запізнилася».
    • «Хлопець цілком погодився з моєю думкою».
    ґ) Обставина причини:
    • «Спросоння він не міг згадати, де знаходиться».
    • «Зопалу він сказав те, про що пізніше пошкодував».
    д) Обставина мети:
    • «Він навмисне прийшов раніше».
    • «Вона зробила це наперекір усім».
    2. Означення — рідше прислівник може виступати в ролі неузгодженого означення до іменника, характеризуючи предмет за різними ознаками:
    • «Яйця всмятку дуже корисні».
    • «Кава по-турецьки має особливий смак».
    • «Прогулянка пішки займе близько години».
    • «Читання вголос розвиває дикцію».
    3. Присудок або частина складеного іменного присудка:
    • «Навчання — це важливо».
    • «Надворі було тепло».
    • «Нам було весело».
    • «Учням стало зрозуміло, як розв'язувати задачу».
    4. Відокремлений член речення:
    • «Він працював, не покладаючи рук».
    • «Діти бігли, весело сміючись».
    Прислівники надають реченню і тексту загалом більшої виразності, уточнюють зміст висловлювання, допомагають точніше передати думку. Їхня різноманітна синтаксична роль свідчить про важливість цієї частини мови для побудови речень різних типів.

    Правопис прислівників

    Правопис прислівників в українській мові має свої особливості, які потрібно знати, щоб писати грамотно. Розглянемо основні правила:
    1. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е
    Такі прислівники пишуться так само, як і вихідні прикметники в початковій формі:
    • «ніжний» — «ніжно»
    • «шалений» — «шалено»
    • «давній» — «давно»
    • «щирий» — «щиро»
    • «ранній» — «рано»
    • «колишній» — «колись»
    2. Правопис прислівників із префіксом по- і суфіксами -ому, -єму, -и
    а) Прислівники із суфіксами -ому, -єму пишуться через дефіс:
    • «по-новому»
    • «по-нашому»
    • «по-своєму»
    • «по-доброму»
    • «по-весняному»
    б) Прислівники із суфіксом -и пишуться через дефіс:
    • «по-українськи»
    • «по-французьки»
    • «по-дитячи»
    • «по-господарськи»
    • «по-батьківськи»
    3. Правопис складних прислівників
    а) Складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-, пишуться через дефіс:
    • «по-перше»
    • «по-друге»
    • «по-третє»
    б) Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів, пишуться через дефіс:
    • «ледве-ледве»
    • «пліч-о-пліч»
    • «час від часу»
    • «день у день»
    • «мало-помалу»
    • «видимо-невидимо»
    • «тишком-нишком»
    в) Складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то пишуться через дефіс:
    • «будь-де»
    • «будь-коли»
    • «де-небудь»
    • «коли-небудь»
    • «казна-де»
    • «хтозна-як»
    • «так-то»
    • «десь-то»
    4. Правопис прислівникових сполук
    Прислівникові сполуки складаються з прийменника та іменника, прийменника та прикметника або числівника і пишуться окремо:
    • «без відома»
    • «без кінця»
    • «в міру»
    • «до побачення»
    • «до смаку»
    • «за кордоном»
    • «на бігу»
    • «на жаль»
    • «на щастя»
    • «по змозі»
    • «у стократ»
    • «в основному»
    • «в цілому»
    • «в середньому»
    • «по двоє»
    • «по троє»
    5. Правопис прислівників, утворених від іменників із прийменниками
    а) Пишуться разом прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, які стали єдиним поняттям, а іменник без прийменника не вживається:
    • «внаслідок»
    • «внівець»
    • «взимку»
    • «влітку»
    • «врешті»
    • «згодом»
    • «навесні»
    • «навпаки»
    • «надвечір»
    б) Пишуться разом прислівники, у яких прийменник з (із, зі) злився з іменником, що починається на приголосний:
    • «зранку»
    • «звечора»
    • «зверху»
    • «звисока»
    • «зблизька»
    • «здаля»
    Правильне написання прислівників є важливою складовою грамотності. Складнощі в правописі пов'язані з різноманітністю їх творення та походження, але знання основних правил допоможе уникнути помилок.

    Прислівник у художніх творах

    Прислівники відіграють важливу стилістичну роль у художніх творах. Вони допомагають авторам створювати яскраві образи, передавати найтонші відтінки дій та ознак, відтворювати атмосферу подій. Розглянемо, як прислівники функціонують у творах української літератури.
    1. Засіб увиразнення дії
    Прислівники способу дії допомагають читачеві чітко уявити, як саме відбувається дія:
    • «Вітер ніжно колихав верховіття дерев» (Михайло Коцюбинський)
    • «Сонячні промені грайливо стрибали по зеленому листі» (Іван Нечуй-Левицький)
    • «Дівчина стрімголов кинулась навтьоки» (Іван Франко)
    2. Створення психологічного портрета
    Прислівники допомагають розкрити внутрішній світ персонажів, їхній емоційний стан:
    • «Вона дивилася на нього тривожно і запитливо» (Ольга Кобилянська)
    • «Петро зніяковіло переступав з ноги на ногу» (Панас Мирний)
    • «Невесело на серці було в Марусі» (Григорій Квітка-Основ'яненко)
    3. Відтворення часових і просторових відношень
    Прислівники місця і часу створюють хронотоп художнього твору, допомагають читачеві орієнтуватися в просторі і часі:
    • «Далеко-далеко на небі вирізувались контури гір» (Михайло Коцюбинський)
    • «Вранці на траві лежала роса» (Леся Українка)
    • «Скрізь тихо було, скрізь весело було» (Тарас Шевченко)
    4. Створення звукових і колористичних образів
    Прислівники допомагають передати звуки, кольори, запахи, створюючи яскраві сенсорні образи:
    • «Струмок дзвінко біг між камінням» (Василь Стефаник)
    • «Пташка тихо-тихо співала у садку» (Павло Тичина)
    • «Небо ясно-синьо палало над полями» (Панас Мирний)
    5. Зображення інтенсивності дії
    Прислівники міри і ступеня передають інтенсивність дій та ознак:
    • «Вони надзвичайно вимогливі до себе» (Олесь Гончар)
    • «Він страшенно зрадів, побачивши давнього друга» (Володимир Винниченко)
    • «Небо було неймовірно високе» (Юрій Андрухович)
    6. Індивідуалізація мовлення персонажів
    Прислівники допомагають індивідуалізувати мовлення персонажів, передати їхні характерні мовні особливості:
    • «"Еге-ге", — протяжно мовив дід» (Остап Вишня)
    • «"Це по-нашому, по-козацьки!", — вигукнув Тарас» (Микола Гоголь)
    • «"Отак воно завжди буває", — философічно зауважив Карпо» (Іван Нечуй-Левицький)
    7. Створення комічного ефекту
    Прислівники можуть створювати комічний ефект, підкреслювати гумористичні ситуації:
    • «Василь нашвидкуруч одягнувся, задом наперед натягнувши сорочку» (Остап Вишня)
    • «Він урочисто-комічно виголосив промову» (Юрій Винничук)
    Прислівники збагачують художнє мовлення, надають йому виразності, точності, емоційності. Вони є важливим засобом образотворення в українській літературі, допомагаючи авторам реалізувати свій творчий задум і створювати неповторні художні світи.