Речення з прямою мовою: особливості та правила оформлення
20 квітня 2025 р.«Я дуже люблю весну», — сказала дівчина. «Коли прийдеш?» — запитав він. «Завтра буде дощ», — попередив синоптик. Такі конструкції з прямою мовою ми чуємо і використовуємо щодня, навіть не замислюючись про особливості їх будови та правила пунктуації.
Пряма мова — це особливий спосіб передачі чужого мовлення, який точно відтворює висловлювання іншої особи з усіма його лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Вона широко використовується в художній літературі для передачі діалогів персонажів, у журналістиці для точного цитування, в наукових текстах для наведення визначень і в щоденному спілкуванні.
У цій статті ми детально розглянемо, що таке пряма мова, які існують способи її оформлення, правила пунктуації при прямій мові, а також її роль у різних стилях мовлення.
Пряма мова — це особливий спосіб передачі чужого мовлення, який точно відтворює висловлювання іншої особи з усіма його лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Вона широко використовується в художній літературі для передачі діалогів персонажів, у журналістиці для точного цитування, в наукових текстах для наведення визначень і в щоденному спілкуванні.
У цій статті ми детально розглянемо, що таке пряма мова, які існують способи її оформлення, правила пунктуації при прямій мові, а також її роль у різних стилях мовлення.
Що таке пряма мова?
Пряма мова — це дослівно відтворене висловлювання якоїсь особи, передане від імені цієї особи. Вона зберігає всі особливості мовлення того, кому належить: лексику, граматичні форми, вигуки, звертання, емоційне забарвлення тощо.
Структурно речення з прямою мовою складається з двох частин:
1. Слова автора (авторська ремарка) — вказують, кому належить пряма мова, за яких обставин вона була висловлена, а також можуть містити додаткову інформацію про манеру мовлення, емоційний стан мовця тощо.
2. Власне пряма мова — точно відтворені слова певної особи.
Наприклад, у реченні «Бабуся тихо промовила: «Яка гарна сьогодні погода»» слова автора — «Бабуся тихо промовила», а пряма мова — «Яка гарна сьогодні погода».
Пряма мова може містити різні типи речень за метою висловлювання:
- Розповідні: «Я вже зробив це завдання», — сказав учень.
- Питальні: «Коли ти повернешся додому?» — запитала мати.
- Спонукальні: «Відчиніть, будь ласка, вікно», — попросив викладач.
- Окличні: «Яка чудова книга!» — вигукнула дівчина.
Важливо розрізняти пряму мову і непряму мову, яка передає чуже висловлювання не дослівно, а зі змінами, пристосовуючи його до мовлення того, хто передає. Порівняйте: «Вона сказала: «Я прийду завтра»» (пряма мова) і «Вона сказала, що прийде завтра» (непряма мова).
Розділові знаки при прямій мові
Правильне пунктуаційне оформлення прямої мови є важливим аспектом грамотного письма. Розглянемо основні правила:
1. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки:
- Учитель сказав: «Завтра ми напишемо контрольну роботу».
- Мати запитала: «Коли ти повернешся додому?»
2. Якщо слова автора стоять після прямої мови, то пряма мова береться в лапки, а після неї ставиться кома (або знак питання, знак оклику) і тире:
- «Я не зможу прийти на зустріч», — повідомив він.
- «Коли відбудеться концерт?» — поцікавився глядач.
- «Яка чудова погода!» — вигукнула дівчина.
3. Якщо слова автора розривають пряму мову, то можливі такі варіанти:
а) Якщо слова автора розривають одне речення прямої мови, то перед словами автора ставиться кома і тире, а після них — тире (без коми):
- «Я дуже хочу, — сказала вона, — поїхати на море цього літа».
б) Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то перед словами автора ставиться той знак, якого вимагає кінець першого речення прямої мови (крапка, знак питання, знак оклику), і тире, а після слів автора — крапка і тире:
- «Надворі вже стемніло. — сказав батько. — Час повертатися додому».
- «Ти виконав домашнє завдання? — запитала мати. — Якщо ні, то сідай і роби».
4. Якщо пряма мова стоїть усередині слів автора, то вона виділяється з обох боків комами і тире та береться в лапки:
- Слова «Я завтра прийду до тебе», — сказані ним поспіхом, — викликали в мене сумнів.
5. Якщо в реченні з прямою мовою використовуються слова «каже», «відповідає» і подібні в теперішньому часі, то їх часто беруть у дужки:
- «Я дуже стомився від цієї роботи» (каже він).
6. Якщо пряма мова є цитатою з якогось джерела (книги, статті тощо), то вона також береться в лапки, а після неї в круглих дужках зазначається джерело:
- «Мова — це душа народу» (Іван Огієнко).
Важливо зауважити, що в українській мові, на відміну від деяких інших мов, при оформленні прямої мови використовуються кутові лапки («...»), а не прямі ("...") або одинарні ('...').
Діалог та його оформлення
Діалог — це форма мовлення, яка представляє собою розмову двох або більше осіб. У письмовому тексті діалог зазвичай оформлюється як послідовність реплік прямої мови. Існує кілька способів оформлення діалогів:
1. За допомогою лапок і тире, з указуванням слів автора після кожної репліки:
- «Ти вже виконав домашнє завдання?» — запитала мати.
- «Так, щойно закінчив», — відповів син.
- «Молодець! Тепер можеш відпочити», — похвалила вона.
2. За допомогою тире на початку кожної репліки (без лапок), коли репліки подаються з нового рядка:
- Ти вже виконав домашнє завдання? — запитала мати.
- Так, щойно закінчив, — відповів син.
- Молодець! Тепер можеш відпочити, — похвалила вона.
3. За допомогою тире на початку кожної репліки (без лапок і без слів автора), коли репліки подаються з нового рядка:
- Ти вже виконав домашнє завдання?
- Так, щойно закінчив.
- Молодець! Тепер можеш відпочити.
При оформленні діалогу важливо дотримуватися однакового принципу для всього тексту. У художніх творах найчастіше використовується третій спосіб (з тире на початку репліки), оскільки він є найбільш компактним і зручним для сприйняття.
Якщо в діалозі після репліки одного персонажа йде авторський текст, а потім — репліка іншого персонажа, то авторський текст не слід виділяти з нового рядка:
- Ти куди йдеш? — запитала мати.
Син зупинився біля дверей і обернувся.
- До бібліотеки. Мені потрібно взяти книгу для реферату.
Цитування як особлива форма прямої мови
Цитата — це дослівно наведений уривок з якогось тексту або точно відтворене висловлювання, яке наводиться для підтвердження чи пояснення думки. Цитати є важливою формою прямої мови, особливо в наукових, публіцистичних та офіційно-ділових текстах.
Основні правила оформлення цитат:
1. Цитати беруться в лапки і супроводжуються вказівкою на джерело:
- Іван Франко писав: «Лиш праця світ таким, як є, створила».
- «Мова — це душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб» (І. Огієнко).
2. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається трьома крапками:
- «Віддати зумій... працю й життя без вороття», — закликав П. Тичина.
3. Якщо цитата є частиною речення автора, то вона пишеться з малої літери (навіть якщо в оригіналі це було початком речення):
- Тарас Шевченко закликав «учитися, чужого научатись, й свого не цуратись».
4. Віршовані цитати, якщо вони наводяться в рядок з основним текстом, беруться в лапки:
- Ліна Костенко пише: «Страшні слова, коли вони мовчать».
5. Якщо віршована цитата наводиться у стовпчик, то вона не береться в лапки, а виділяється графічно (відступами від основного тексту):
Як писав Тарас Шевченко:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
6. У наукових текстах після цитати обов'язково дається посилання на джерело, оформлене відповідно до вимог обраного стилю цитування (найчастіше в квадратних дужках):
- «Мова — це явище не лише лінгвістичне, а й психологічне, етичне й естетичне» [5, с. 38].
Цитування є важливим елементом академічного письма, яке допомагає підтвердити достовірність інформації, пояснити точку зору або проаналізувати чиїсь ідеї. При цьому важливо дотримуватися правил академічної доброчесності та уникати плагіату.
Пряма мова в різних стилях мовлення
Пряма мова виконує різні функції залежно від стилю мовлення. Розглянемо особливості її використання в різних стилях:
1. У художньому стилі пряма мова є одним з основних засобів характеристики персонажів. Через особливості мовлення героїв автор розкриває їхній внутрішній світ, рівень освіти, соціальний статус, емоційний стан тощо:
- «Ех, якби мені ота змога, що маю тепер, була дана в мої молоді літа», — зітхнув дід Панас (М. Коцюбинський).
- «Може, виїдемо за місто? — запитала вона. — День такий чудовий».
Пряма мова в художніх творах часто супроводжується детальними словами автора, які містять інформацію про манеру мовлення, жести, міміку персонажів.
2. У публіцистичному стилі пряма мова у формі цитат використовується для підтвердження думки, для надання тексту більшої переконливості та об'єктивності:
- «Ми плануємо завершити будівництво до кінця року», — заявив директор компанії на прес-конференції.
- Міністр освіти наголосив: «Реформування шкільної системи — це наш пріоритет на наступні п'ять років».
У журналістиці цитати (особливо в інтерв'ю) мають бути максимально точними, зі збереженням особливостей мовлення особи.
3. У науковому стилі пряма мова у формі цитат використовується для точного відтворення наукових визначень, тверджень, думок інших дослідників:
- «Лінгвістика — це наука про мову, її природу і функції, внутрішню структуру, закономірності розвитку» (З енциклопедії).
- Як зазначає професор Іваненко: «Проблема взаємодії мови і мислення залишається однією з найскладніших у сучасному мовознавстві».
Цитати в наукових текстах завжди супроводжуються точними бібліографічними посиланнями.
4. В офіційно-діловому стилі пряма мова використовується рідше, переважно у формі цитування законодавчих актів, постанов, рішень тощо:
- Згідно зі статтею 10 Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова».
- У наказі зазначено: «Провести інвентаризацію матеріальних цінностей до 15 грудня 2023 року».
5. У розмовному стилі пряма мова часто використовується для переказування чужих слів, при цьому її оформлення може бути менш строгим:
- А він мені каже: «Не хвилюйся, все буде добре».
- Приходжу я до нього, а він: «Що так пізно?»
Знання особливостей використання прямої мови в різних стилях допомагає правильно будувати висловлювання відповідно до комунікативної мети та ситуації спілкування.
Стилістичні функції прямої мови
Пряма мова виконує важливі стилістичні функції в тексті, особливо в художніх творах. Розглянемо основні з них:
1. Характеристика персонажів:
- «Та шо там балакати! — махнув рукою дід Охрім. — Усе одно нічого не вийде».
Через особливості мовлення (лексику, синтаксис, діалектизми, просторіччя) розкривається соціальний статус, походження, освіта, вік, характер персонажа.
2. Створення ефекту достовірності, документальності:
- «Я бачив це на власні очі», — стверджував свідок події.
Пряма мова створює враження, що автор точно передає факти, не інтерпретуючи їх.
3. Динамізація розповіді:
- «Стій!» — крикнув він і кинувся навздогін.
- «Швидше!» — підганяла вона. — «Ми запізнюємося!»
Діалоги з короткими репліками роблять текст динамічнішим, напруженішим.
4. Створення ефекту присутності:
- «Тихо... Чуєте? — прошепотів він, прислухаючись. — Хтось іде!»
Читач ніби стає свідком події, безпосередньо сприймає мовлення персонажів.
5. Розкриття внутрішнього світу персонажа:
- «Що я наробила? — думала вона з відчаєм. — Як тепер дивитися людям в очі?»
Внутрішні монологи персонажів, оформлені як пряма мова, розкривають їхні думки, почуття, переживання.
6. Відтворення живого мовлення з його природністю, спонтанністю, емоційністю:
- «Ой лишенько! — сплеснула руками баба Палажка. — Та що ж це діється?»
Пряма мова зберігає всі особливості живого мовлення: вигуки, повтори, звертання, неповні речення тощо.
7. Вираження авторської оцінки через слова автора:
- «Я не згоден», — роздратовано кинув він.
- «Це правда», — тихо зізналася дівчина.
У словах автора міститься оцінка висловлювання персонажа та його емоційного стану.
8. Створення комічного ефекту:
- «Я ніколи не брешу», — сказав Мюнхгаузен, витягуючи себе за волосся з болота.
Комічний ефект виникає через невідповідність змісту прямої мови ситуації або характеру персонажа.
Уміле використання прямої мови та її стилістичних можливостей збагачує текст, робить його яскравішим, виразнішим, емоційнішим.
Заміна прямої мови непрямою
У деяких випадках пряму мову доцільно замінювати непрямою, особливо в текстах наукового, публіцистичного або офіційно-ділового стилів. Непряма мова — це чуже мовлення, передане не дослівно, а зі змінами, від особи того, хто говорить або пише.
Основні правила заміни прямої мови непрямою:
1. Пряма мова стає підрядною частиною складнопідрядного речення, яка приєднується до головної частини (колишніх слів автора) за допомогою сполучників що, щоб, чи та сполучних слів хто, який, де, коли тощо:
- Пряма мова: Вона сказала: «Я прийду завтра».
- Непряма мова: Вона сказала, що прийде завтра.
2. Особові та присвійні займенники змінюються відповідно до особи, від імені якої передається мовлення:
- Пряма мова: Він сказав: «Я дам тобі свою книгу».
- Непряма мова: Він сказав, що дасть мені свою книгу.
3. Дієслова, вжиті в прямій мові, можуть змінювати свою форму (час, спосіб) при перетворенні на непряму мову:
- Пряма мова: Вона повідомила: «Я вже виконала це завдання».
- Непряма мова: Вона повідомила, що вже виконала це завдання.
4. Питальні речення прямої мови в непрямій мові стають підрядними питальними реченнями, які приєднуються до головної частини за допомогою сполучників чи або сполучних слів хто, що, який, де, коли тощо:
- Пряма мова: Він запитав: «Коли ти повернешся?»
- Непряма мова: Він запитав, коли я повернуся.
5. Спонукальні речення прямої мови в непрямій мові перетворюються на підрядні речення зі сполучником щоб:
- Пряма мова: Учитель сказав учням: «Виконайте це завдання до завтра».
- Непряма мова: Учитель сказав учням, щоб вони виконали це завдання до завтра.
6. При заміні прямої мови непрямою втрачаються окличні та питальні інтонації, а також вигуки, звертання, частки, які характерні для прямої мови:
- Пряма мова: «Ой, як я втомилася!» — вигукнула вона.
- Непряма мова: Вона сказала, що дуже втомилася.
Заміна прямої мови непрямою є корисним прийомом у текстах, де важливо передати суть сказаного, а не його дослівну форму. Однак при цьому втрачаються індивідуальні особливості мовлення, його емоційність, експресивність, що особливо важливо в художніх текстах.
Типові помилки при оформленні прямої мови
При оформленні прямої мови часто допускаються пунктуаційні та стилістичні помилки. Розглянемо найпоширеніші з них:
1. Неправильне розташування розділових знаків:
- Неправильно: Він сказав « Я вже виконав це завдання ».
- Правильно: Він сказав: «Я вже виконав це завдання».
- Неправильно: «Коли ти повернешся?» — запитала мати — «Я хвилююся за тебе».
- Правильно: «Коли ти повернешся? — запитала мати. — Я хвилююся за тебе».
2. Неправильне використання лапок:
- Неправильно: "Я прийду завтра", — сказав він.
- Правильно: «Я прийду завтра», — сказав він.
В українській мові традиційно використовуються кутові лапки («...»), а не прямі ("...").
3. Відсутність двокрапки перед прямою мовою, якщо їй передують слова автора:
- Неправильно: Вона сказала «Я не знаю відповіді на це питання».
- Правильно: Вона сказала: «Я не знаю відповіді на це питання».
4. Неправильне оформлення діалогу:
- Неправильно:
- Ти куди йдеш?
Запитала мати.
- До бібліотеки.
Відповів син.
- Правильно:
- Ти куди йдеш? — запитала мати.
- До бібліотеки, — відповів син.
5. Змішування прямої та непрямої мови:
- Неправильно: Він сказав, що «я не можу прийти завтра».
- Правильно: Він сказав: «Я не можу прийти завтра».
- Або: Він сказав, що не може прийти завтра.
6. Неузгодженість займенників і дієслівних форм при заміні прямої мови непрямою:
- Неправильно: Вона сказала, що я завтра принесу тобі книгу.
- Правильно: Вона сказала, що завтра принесе мені книгу.
7. Необґрунтоване використання прямої мови замість непрямої в науковому або офіційно-діловому стилі:
- Неправильно (в науковій статті): Професор Іваненко говорить: «Я досліджую це питання вже багато років».
- Правильно: Професор Іваненко зазначає, що досліджує це питання вже багато років.
8. Перевантаження тексту прямою мовою:
- Неправильно: «Доброго дня», — сказав він. «Доброго дня», — відповіла вона. «Як справи?» — запитав він. «Дякую, добре», — відповіла вона.
- Правильно: «Доброго дня», — сказав він. — «Як справи?»
«Доброго дня, — відповіла вона. — Дякую, добре».
Уникнення цих помилок допоможе зробити текст більш грамотним і зрозумілим для читачів.