«Ревізор»: аналіз комедії Миколи Гоголя

16 вересня 2025 р.•

«Ревізор» – безсмертна комедія Миколи Гоголя, яка викриває пороки чиновницько-бюрократичного суспільства. Написана в 1835 році, ця п'єса залишається актуальною і сьогодні завдяки своїй універсальній сатирі на корупцію, брехню та моральне падіння влади.

Літературний паспорт твору

Автор: Микола Васильович Гоголь

Рік написання: 1835

Рік публікації: 1836

Рід: драма

Жанр: комедія соціально-сатиричної спрямованості

Напрямок: реалізм

Епіграф: «В нього пика бридка, а він на дзеркало наріка» (народне прислів'я)

Місце подій: Повітове місто N – символічне зображення Росії

Тема та ідея комедії

Тема: пороки суспільства, чиновництво і його беззаконня, лицемірство, духовна бідність, загальнолюдська дурість.

Основна думка п'єси: думка про неминучу духовну відплату, яку повинен очікувати кожен чоловік. За основну думку можна взяти епіграф: «На дзеркало нема чого нарікати, коли пика крива».

Гоголь показує, що всі ці чиновники, які живуть у брехні та корупції, самі винні у своєму страху та ганьбі. Вони бачать у Хлестакові ревізора саме тому, що мають страшні таємниці та провини.

Проблематика «Ревізора»

Чинопочитання – перебільшене шанування вищих за посадою осіб
Хабарництво – корупція як система життя чиновників
Морально-етична проблематика – втрата моральних орієнтирів у суспільстві
Невігластво – духовна бідність і необізнаність
Брехня і лицемірство – основа існування чиновницького світу

Сюжет і композиція

Сюжет побудований на комічному непорозумінні. Чиновники повітового міста отримують звістку про приїзд ревізора інкогніто. У розпачі вони помилково приймають за високопоставлену особу Хлестакова – дрібного петербурзького чиновника, який програв гроші в карти.

Хлестаков, спочатку налякавшись, швидко розуміє свою вигоду і починає грати роль важливої персони. Він бере хабарі у всіх, хто приходить, робить пропозицію дочці городничого і поспішно від'їжджає.

Коли розкривається обман (через лист Хлестакова, прочитаний поштмейстером), приходить звістка про приїзд справжнього ревізора. П'єса закінчується знаменитою німою сценою.

Композиція п'ятиактна, класична для комедії. Кожна дія розвиває конфлікт:

Дія перша: Експозиція – звістка про ревізора
Дія друга: Зав'язка – зустріч городничого з Хлестаковим
Дія третя-четверта: Розвиток дії – Хлестаков у ролі ревізора
Дія п'ята: Кульмінація і розв'язка – розкриття обману та німа сцена

Німа сцена – унікальний фінал, де всі персонажі застигають у нерухомості, вражені звісткою про справжнього ревізора. Це момент божественної кари, годи��и суду.

Головні герої

Іван Олександрович Хлестаков – дрібний чиновник з Петербурга, легковажний, необізнаний, але хвалькуватий. Він випадково потрапляє у ситуацію, де його приймають за важливу особу, і користується цим.

Антон Антонович Сквозник-Дмухановський (Городничий) – голова міста, корумпований чиновник, який править містом за власними інтересами. Бере хабарі, обкрадає казну, але при цьому «в вірі твердий» і щонеділі відвідує церкву.

Анна Андріївна – дружина городничого, марнославна жінка, яка мріє про столичне життя.

Марія Антонівна – дочка городничого, молода дівчина, яка закохується в Хлестакова.

Інші чиновники:

Аммос Федорович Ляпкін-Тяпкін – суддя
Артемій Філіпович Земляніка – попечитель богоугодних закладів
Лука Лукич Хлопов – смотритель училищ
Іван Кузьмич Шпекін – поштмейстер
Петро Іванович Добчинський та Петро Іванович Бобчинський – місцеві поміщики

Сатира і викриття

Гоголь майстерно викриває всю систему чиновницької влади. Кожен персонаж втілює певний порок:

Городничий править містом як тиран, не звертаючи уваги на закони. Він розповідає, що хворих у лікарні лікують за принципом: «якщо помре, то і так помре; якщо видужає, то і так одужає», тому люди в повітовому місті «як мухи одужують».

Поліцейські замість виконання своїх обов'язків безчинствують, пиячать і б'ють городян. Але при цьому городничий «в вірі твердий» і щонеділі відвідує церкву – яскравий приклад лицемірства.

Весь цей звичний уклад життя змінює звістка про прибуття ревізора. Адміністрація міста, відчуваючи страх перед годиною розплати, хвилюючись та намагаючись приховати свої гріхи, помилково приймає за ревізора зовсім іншу людину.

Хлестаков як персонаж

Хлестаков у комедії виступає на противагу чиновникам. Він зовсім з іншого оточення, і є нерозумним, недалеким, хвалькуватим «без царя в голові». Але саме ця безпосередність і вводить в оману представників влади міста.

Чиновники, звиклі судити по собі, всіляко намагаються догодити лже-ревізору і підсовують йому хабара, при цьому не забуваючи доносити один на одного. Хлестаков же, людина жадібна, дуже швидко захоплюється можливістю легкої наживи, і з пристойною сумою залишає місто, залишаючи бюрократів ні з чим.

Хлестаковщина – поняття, яке увійшло в обіг завдяки цій п'єсі. Сьогодні Хлестаковим називають брехливу і хвалькувату людину.

Історія написання

Сюжет для написання комедії «Ревізор» Гоголь отримав від Олександра Пушкіна, який розповів Гоголю історію про П. П. Свиньїна (видавця журнала «Вітчизняні записки»), якого прийняли за чиновника, який приїхав з ревізією.

Роботу над твором Гоголь почав у 1835 році восени. Опублікована п'єса була вже у 1836 році. Прем'єра відбулася в Петербурзі в 1836 році за присутності царя Миколи I.

Цікаво, що після першої вистави цар сказав: «Всім дісталося, а мені – найбільше!» Він зрозумів, що п'єса викриває всю систему державного управління.

Значення твору

У «Ревізорі» зібрані всі можливі людські гріхи. Неспроста Микола Васильович закінчує комедію німою сценою. Тільки за допомогою такого прийому можна підвести фінальну риску, ще раз додатково підкреслити всі недоліки і особливості характеру персонажів, і вказати на те, що будь-яке зло не залишається безкарним!

Епіграф «В нього пика бридка, а він на дзеркало наріка» підкреслює головну думку: не треба звинувачувати інших у своїх власних гріхах. Гоголь тримає дзеркало перед суспільством, показуючи йому його справжнє обличчя.