"Ревізор": головні герої п'єси Гоголя та їх коротка характеристика

Вже постарілий на службі і дуже недурний по-своєму чоловік. Хоча і хабарник, але поводиться дуже солідно; навіть резонер; говорить ні голосно, ні тихо, ні багато, ні мало. Його кожне слово значне. Риси обличчя його грубі і жорсткі, як у всякого, хто почав службу з нижчих чинів. Перехід від страху до радості, від брутальності до зарозумілості досить швидкий, як у людини з грубо розвиненими схильностями душі. Він одягнений, за звичаєм, у своєму мундирі з петлицями і в ботфортах зі шпорами. Цей герой самовпевнений, грубий і деспотичний, але перед начальством запобігливо шанобливий. Його мрія «з часом... влізти в генерали». Городничий не зміг розпізнати брехню Хлестакова.

Чиновник з Петербурга, молодий чоловік років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи глуповат і, як кажуть, без царя в голові, - один з тих людей яких в канцеляріях називають порожній. Говорить і діє без усякого міркування. Він не в змозі зосередити увагу на якій-небудь думці. Мова його уривчаста, і слова вилітають з вуст його абсолютно несподівано. Хлестаков бреше і сам вірить своїй брехні, так як прагне справити враження.

Слуга Хлестакова, такий, як звичайно бувають слуги літніх років. Говорить поважно, любить читати моралі для свого пана. Голос його завжди майже рівний, в розмові з паном приймає суворий, уривчастий і навіть грубий вираз. Він розумніший за свого пана, розуміє, що його прийняли за іншого і радить швидко тікати. Герою властива народна мудрість, він ніби й засуджує дії Хлестакова, але вже зіпсований впливом пана.

Міські поміщики, схожі один на одного, обидва низькі, короткі, дуже цікаві; дуже схожі один на одного. Обидва з невеликими животиками. Обидва говорять швидко і з великою кількістю жестів. Добчинський трохи вищий і серйозніший, ніж Бобчинський, але Бобчинський жвавіший і рухливіший, ніж Добчинський.

Суддя, прочитав п'ять або шість книг і тому трохи вільнодумний. Дуже любить міркувати і тому надає вагу кожному своєму слову. Автор каже, що він «говорить басом з продовженням, хрипко і на розтяжку, як старий годинник, який спочатку сичить, а потім б'є».

Опікун богоугодних закладів, дуже товстий, незграбний і незручний чоловік, але при цьому проникливий і шахрай. Він дуже слухняний і готовий до послуг.

Поштмейстер, простий до наївності чоловік.

Смотритель училищ, дуже переляканий чоловік.

Дружина городничого, провінційна кокетка, ще не зовсім стара жінка, вихована наполовину на романах і альбомах, наполовину на хлопотінні в своїй кладовій і в кухні.

Дочка городничого, вісімнадцятирічна дівчина.