"Різдво": аналіз вірша Богдана-Ігоря Антонича
17 жовтня 2025 р.•
Ліричний вірш «Різдво» Богдана-Ігоря Антонича належить до філософської лірики та символізму, з елементами авангардизму та міфологізму. У творі поет переосмислює факт народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку, уміло взаємодоповнюючи дві однаково рідні українцям релігійні системи — християнську та язичницьку.
Паспорт твору
Автор: Богдан-Ігор Антонич
Літературний рід: філософська лірика
Жанр: ліричний вірш
Напрям: модернізм
Течія: символізм, авангардизм, міфологізм
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір: хорей
Римування: перехресне (абаб)
Строфа: чотиривірш (катрен)
Тема: факт народження Христа
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості
Провідний мотив: возвеличення таїнства Різдва Христового
Композиція
Вірш складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»).
Художньо-стильові особливості
У вірші — мотиви двох релігійних основ: сюжет християнської містерії, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортається в українському середовищі.
Волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять обійстя й освячують його.
Згаданий тут символ місяця пов'язувався здавен із дохристиянським святом Різдва.
До речі, язичницький місячний знак — «золотий горіх» — опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись в усьому на Господнє провидіння.
У вірші Б.-І. Антонич по-своєму розкриває біблійну легенду про народження Христа. Він уміло взаємодоповнює дві однаково рідні українцям релігійні системи. Залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську і язичницьку традиції, робить інтимним переживання віри.
Художні засоби виразності
У творі використано епітет, символ, інверсію.
Кожен образ у поезії є своєрідним символом, що надає твору глибини та багатозначності.
Образи та символічні образи
Образ лемків у крисанях — символ-аналог волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу.
Марія — тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»), утаємничена в долю її небуденного Сина.
Сани — український символ-аналог ясел, де народився Христос. У поезії «Різдво» Бог народжується не в яслах, а на санях.
Золотий горіх — символ-аналог дитинчати Христа, нового життя; язичницький місячний знак.
Місяць — символ батьківщини, круглий місяць як хліб, який принесли лемки.
Лемківське містечко Дукля — центр усіх внутрішніх прагнень ліричного героя, Батьківщина.
Ідейний зміст
У справжньому шедеврі лірики — поезії «Різдво» — Б.-І. Антонич християнську місію проектує на Лемківщину, з її язичницькими повір'ями й поклоніннями.
У вірші Б.-І. Антонича Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи із собою місяць.
Підкреслюючи значущість рідного краю, поет переносить подію Різдва Христового в лемківське містечко Дуклі. Тож Батьківщина — центр усіх внутрішніх прагнень ліричного героя поезії Б.-І. Антонича.
У поезії «Різдво» бачимо не нове потрактування Біблії, за якою «народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі», а показ того, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують Бога, як і віруючі в Єрусалимі.
Твір утверджує переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку, уславлює народження життя й радості.
Коментарі