"Руслан і Людмила": переказ твору

27 січня 2025 р.•

Поема-казка "Руслан і Людмила" Олександра Сергійовича Пушкіна розповідає про пригоди богатиря Руслана, який вирушив на пошуки викраденої нареченої. Цей переказ допоможе швидко зорієнтуватися у сюжеті твору та зрозуміти основні події.

Посвята

Поема присвячується юним дівчатам, яких поет називає "царицями душі". Автор сподівається, що хоча б одна з них прочитає цей твір.

Пісня перша

Поема починається прологом, який був дописаний у 1828 році. У ньому розповідається про ученого кота, що ходить золотим ланцюгом на зеленому дубі біля моря, співаючи пісні та розповідаючи казки.

Князь Володимир влаштував бенкет з нагоди одруження своєї доньки Людмили з Русланом. Серед гостей були заздрісні суперники Руслана: відважний витязь Рогдай, хвалькуватий Фарлаф та юний хазарський хан Ратмир.

Коли молодята залишилися в опочивальні, раптом пролунав грім, блиснула блискавка, і Людмила зникла. Довідавшись про зникнення доньки, князь Володимир скасував весілля й оголосив, що віддасть княжну тому, хто зуміє повернути її.

Руслан та його супротивники вирушили на пошуки. Руслан зустрічається зі старим дідом-печерником, який розповідає, що Людмилу викрав злий чарівник Чорномор. Старий розповідає свою історію: він фін, який у молодості закохався у красуню Наїну, але коли він навчився чарам і привернув її серце, вона вже стала старою, і він сам відмовився від завойованої любові.

Пісня друга

Рогдай вирішує замість пошуків Людмили знайти й убити Руслана. Він нападає на Фарлафа, перемагає його, але залишає живим. З'являється стара карга, яка вказує Рогдаю, де шукати Руслана, а Фарлафу радить повертатися в Київ.

Людмила опинилася у світлиці, де три дівиці готові виконати будь-яке її бажання. Двері виходять у чудовий сад, але без Руслана їй самотньо. Десять слуг вносять горбатого карлика Чорномора. Людмила зуміла скинути його на землю, і він заплутався у своїй бороді, залишивши шапку.

Тим часом Руслан здолав свого супротивника Рогдая й залишив його тонути в Дніпрі.

Пісня третя

До Чорномора в подобі дракона прилітає Наїна й пропонує йому допомогу в боротьбі з фіном. Чорномор знову йде до Людмили, але не може знайти її. Людмила навчилася користуватися шапкою-невидимкою Чорномора й може зникнути за власним бажанням.

Руслан опиняється на полі битви, всипаному кістками. Він знаходить спис, шолом, обладунок, але не меч. Далі на його шляху постає величезна гора, що дивним чином гудить. Насправді це велитенська голова. Прокинувшись, голова розсердилася, але Руслану вдається пробити їй списом язик і щоку.

Голова розповідає про свою долю. Колись вона була могутнім богатирем, братом заздрісного Чорномора. Сила Чорномора в його бороді. Він сказав брату, що вони повинні сховати меч, спроможний здолати їх. Меч відрубає бороду Чорномора й голову його брату. Чорномор обманом відрубав голову брату, але вона залишилася живою. Голова просить Руслана здолати підлого Чорномора.

Пісня четверта

Ратмир під час своєї мандрівки зустрічає юну вродливу дівицю, яка заманює його у свій терем, і він щасливо забуває про Людмилу.

Тим часом Людмила переховується від челядників Чорномора. Йому вдається виманити її, перекинувшись Русланом. Однак сурмить ріг, і він виходить, залишивши шапку.

Пісня п'ята

Чорномор зустрічається з Русланом, розпочинається поєдинок. Чорномор злітає, Руслан із ним, вчепившись за бороду. Політ триває два дні. Руслан вищипує бороду, аж поки чарівник не благає помилування.

Чорномор відносить Руслана до своїх хоромів, але Руслан не може знайти Людмилу. Врешті він випадково збиває шапку-невидимку з її голови. Вона без тями. Руслан чує голос фіна, який велить йому відвести Людмилу в Київ, де вона прокинеться.

Руслан вирушає в зворотну мандрівку разом із Людмилою та Чорномором. Дорогою вони знову зустрічають голову. Задоволена здійсненою помстою, голова помирає. Далі він зустрічає рибалку - це хан Ратмир, який знайшов своє кохання.

До Фарлафа приходить Наїна й говорить, що настав час діяти. Він знаходить місце, де спочивав Руслан, і пробиває його мечем уві сні. Руслан залишається лежати без свідомості.

Пісня шоста

Прокидається Чорномор і радіє смерті Руслана. Фарлаф із Людмилою повертаються до князя. Радість Володимира змінюється смутком, оскільки Людмила не прокидається від сну. В цей час місто опиняється під облогою печенегів.

Фін знаходить Руслана й оживляє його живою водою, а потім дає юнаку каблучку, яка допоможе розбудити Людмилу, але спочатку Руслан повинен врятувати місто. Руслан повертається у Київ і веде княжу дружину на переможну битву.

Потім він торкається щоки Людмили чарівною каблучкою, і та прокидається. Володимир благословляє пару, а Руслан прощає Фарлафа й Чорномора.

Епілог

Автор оплакує минулі дні, коли його відвідувало натхнення. Епілог, як і пролог, був написаний для видання 1828 року.