"Рибалка": аналіз балади Петра Гулака-Артемовського
27 січня 2025 р.•
Балада "Рибалка" Петра Гулака-Артемовського належить до малоросійської балади (за визначенням самого автора) та є одним з найвідоміших творів українського романтизму. Твір розповідає історію про молодого рибалку, який піддавшись спокусам русалки, загинув у воді.
Паспорт твору
Автор: Петро Гулак-Артемовський
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: балада / малоросійська балада
Напрям (течія): романтизм
Вид лірики: пейзажна, інтимна (любовна)
Рік написання: 1827, 27 жовтня
Віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм
Римування: перехресне (АБАБ)
Строфа: твір складається з десяти строф по чотири рядки в кожній (чотиривірш / катрен)
Тема та ідея
Тема: історія про молодого Рибалку, який, піддавшись наполегливим вмовлянням Дівчини-русалки, пірнув у воду в надії продовжити там своє життя.
Ідея: застереження проти спокус, які можуть призвести до загибелі. Основна думка: "Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки!".
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви невідворотності вибору, протистояння розуму та пристрасті, кохання як зваби, що спонукає людину на згубні вчинки, могутня водна стихія, яка підкоряє собі людину, тонка межа між життям і смерттю.
Композиція та сюжет
Експозиція: Молодий парубок ловить рибку, увесь час сумуючи та спостерігаючи за поплавком ("На березі Рибалка молоденький").
Зав'язка: з води виринає русалка ("Аж гульк… з води Дівчинонька пливе").
Розвиток дії: русалка спершу дорікає Рибалці в тому, що він "нівечить її рід", та потім починає ніжно співати й розповідати із захопленням юнакові про красу підводного царства, запрошуючи його залишити землю і продовжити своє життя у морі.
Кульмінація: хлопець вагається, але поступово занурюється у воду, не усвідомлюючи небезпеки; русалка продовжує співати, зваблюючи його. ("Рибалка встав, Рибалка йде, / То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!" / "Вона ж морга, вона й співа…").
Розв'язка: "І більше вже ніде не бачили Рибалки!".
Художньо-стильові особливості
У творі присутні ознаки романтизму: неминучість долі, зображення фантастичної природи, реальний (рибалки) та чарівний (русалки) світи, що переплітаються, звернення до народнопісної традиції (баладна структура, мелодійність, національний колорит у зображенні героїв).
Автор використовує багато побутових виразів, які, спростовуючи розповідь, роблять її більш динамічною: "рибка смик — серце тьох", "аж — гульк!", "Рибалка хлюп!", "шубовсть вона". Наявність художніх засобів, притаманних українській ліричній пісні, як-от часте вживання зменшено-пестливих форм, що додають емоційності.
Пісенна інтонація та діалогічна форма: русалка співає, веде розмову із рибалкою, що створює драматичний ефект.
Художні засоби та стилістичні фігури
У творі використано різноманітні художні засоби:
Епітети: "Рибалка молоденький", "плід любенький", "зрадний гак", "парубоцькеє серденько", "сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі", "темна ніч", "синє море".
Метафори: "Вода шумить… гуля… гуде", "рибка смик", "серце тьох", "Дівчинонька брівками моргає", "сонечко і місяць хлюпощуться в воді на дні", "намовлять з води на парубка невзгоду", "вода ніженьки по кісточки займає".
Уособлення: "Вода шумить!...гуля!", "хвиля утікає", "блищать зіроньки під водою" — природа активний учасник подій, символізує внутрішній стан героїв, сприяє містичній атмосфері; "серденько щось віщує", "приснули на синім морі скалки".
Риторичні оклики: "Вода шумить! Вода гуля!", "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!", "Що рибка смик — то серце тьох!", "Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!.." та інші.
Образна система
Рибалка — молодий парубок, який не може встояти перед спокусами русалки. Він символізує людину, що піддається пристрастям та втрачає розум.
Дівчина-русалка — фантастичний персонаж, що уособлює спокусу та небезпеку. Вона зваблює рибалку обіцянками красивого життя під водою.
Вода — символ небезпеки та стихійної сили, яка може знищити людину. Водна стихія в творі активний учасник подій.
Коментарі