«Сава Чалий» характеристика образу
29 липня 2024 р.•
Сава Чалий — головний герой історичної трагедії Івана Карпенка-Карого, який проходить складний шлях від ватажка селянського повстання до зрадника народних інтересів.
Початковий образ Сави
У перших діях п'єси Сава постає як ватажок селянського повстання, якого бояться пани і поважають селяни і запорожці.
"Запорожець. Не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно, учився в Києві у братстві. Його й на Січі поважають".
"Він хоче людей і віру боронить".
"Якби таких побільше, то легше б нам жилось".
Сава виступає як освічена людина, яка отримала освіту в Києві, користується повагою серед запорожців і має високі моральні принципи.
Ідеали та переконання
Сава має чіткі ідеали щодо боротьби за справедливість та захисту народу:
"Я всю Україну об'їздив і серцем всім переконався, що жити тут немає сили. Пани знущаються над всім поспільством і віру християнську зневажають, завдяки скрізь унію свою. Стару Україну треба поминути і заснувати нову на вільних землях".
"Для того сили я сюди збираю, на бій чесний хочу я покликати панів. Або поможемо, або ставимо панів зменшити панщини і податно і рівний суд всім дати".
Він готовий пожертвувати особистим щастям заради загальної справи: "Задавив кохання, щоб не пошкодило воно моїй меті повстанській".
Конфлікт з Гнатом
Сава має різні погляди з Гнатом на методи боротьби:
До Гната: "Ти тільки мстити хочеш, а я прогнати всі кривди хочу з України".
"Я хочу вмерти так як лицар: з шаблею в руці, в бою чеснім, помірявшись на силу з ворогами".
Сава вважає, що потрібно чекати слушного часу для повстання, а не діяти поспішно. Це призводить до того, що громада обирає отаманом Гната Голого.
Початок вагань
Сава починає хилитися до думки, що збройне повстання народу завдасть ще більшої руїни рідній землі. Він вагається, а повсталим потрібна людина хоробра, розумна, безкомпромісна.
Шмигельський вмовляє його служити Потоцькому, пропонуючи сите панське життя. Сава усвідомлює, що за це він повинен заплатити честю, гідністю і людською порядністю.
Сава усвідомлює, що те, що він робить, помилка, але заради слави, кохання, матеріального благополуччя іде на це.
Самообман та виправдання
Сава виправдовує своє рішення тим, що все що він робить – в ім'я України. І не важливо для нього, яким це буде способом. Своїми теревенями про благо народу він зраджує.
Головний герой твору – особистість роздвоєна. Він пише листа, чекає допомоги, щоб розправитися з повстанцями і своїм побратимом, а коли Гнат з товаришами з'являється у його маєтку, він говорить про те, що він від кривди обороняв весь край.
Хоча насправді він зламав присягу побратимові і народові. А це тяжка зрада.
Зрада та її наслідки
Гнат звинувачує Саву в зраді: "За те, що кіш у Чорнім лісі наш спалив, напавши зрадою на нього, за те, що ти ловив товаришів своїх і в руки панські віддавав, за те, що церкву спалив…"
Сава слабка і славолюбна людина, що "за шмат шилої ковбаси" перейшла на бік ворога. Його душу точить черв'як сумніву. А боротьба не визнає компромісів. Раз ставши на слизьку стежку угоди з ворогом, швидко скотишся в болото зрадництва.
Трагедія Сави Чалого
Трагедія Сави Чалого полягає в тому, що він як людина високих моральних поривань, бурхливих пристрастей прагнув відстоювати інтереси поневоленого закріпаченого селянства, але, заплутуючись у сітях власних вагань, починає стримувати вибух народного гніву, чекати слушного часу.
Така непересічна особистість вироджується, стає однодумцем панів. Зраджує тих, з ким раніше йшов пліч-о-пліч.
Сава гадає, що все, що він робить – це в ім'я спокою на Україні. Він не задумується, що омріяний ним спокій стане спокоєм раба.
Людина, яка перекреслила своє добре ім'я зрадою народних інтересів, лихими вчинками – постать справді трагічна. Ні внуки, ні правнуки не зможуть пишатися своїм предком. Це трагедія цілого роду і народу.