Що таке літота?
20 квітня 2025 р.У цій статті розглянемо, що таке літота в українській літературі. Літота – це троп, протилежний до гіперболи, який полягає в навмисному зменшенні розмірів, сили, значення зображуваного предмета чи явища, щоб підкреслити їхню малість, незначність або, навпаки, надати особливої виразності та емоційності.
Визначення та особливості літоти
Літота – це стилістична фігура, яка ґрунтується на художньому применшенні, зменшенні зображуваного (розміру, якості, ознаки, дії) з метою підсилення виразності мовлення.
На відміну від гіперболи (перебільшення), літота є художнім применшенням. Часто літота реалізується через подвійне заперечення: «не без впливу», «не без цікавості», «не без успіху», через зменшувальні суфікси або лексичні засоби зі значенням малості.
Як зазначає мовознавець Олександр Пономарів: «Літота – це не просто применшення заради применшення, а стилістичний засіб, що допомагає авторові створити особливу емоційність висловлювання, привернути увагу до важливого явища чи поняття через показове нівелювання його значущості».
Приклади літоти в українській мові: «малесенький», «тихесенько», «дрібка солі», «крапля в морі», «з макове зерня».
Різновиди та форми літоти
У літературознавстві виділяють кілька типів літоти, залежно від способу її реалізації:
1. Морфологічна літота – реалізується через суфікси зі зменшувально-пестливим значенням: «горошинка», «крихітний», «малюсінький».
2. Лексична літота – застосовує слова з семантикою малості: «мізерний», «дрібний», «мініатюрний».
3. Синтаксична літота – виражається через заперечення протилежного («не великий» замість «малий»).
4. Фразеологічна літота – реалізується через усталені вислови: «кіт наплакав», «на макове зерно», «з горобиний ніс».
5. Літота порівняння – проявляється через порівняння з малими предметами: «малий, як мізинець».
Цікаво, що літота може поєднуватися з іншими тропами. Наприклад, літота-метафора: «зірочки її очей»; літота-синекдоха: «душа з неї вийшла» (про смерть).
Функції літоти в художніх текстах
Літота виконує у художньому тексті ряд важливих функцій:
1. Експресивна функція – надає висловлюванню емоційного забарвлення, підсилює виразність.
2. Оцінна функція – виражає авторське ставлення до зображуваного, часто іронічне.
3. Евфемістична функція – пом'якшує висловлювання (наприклад, «він не дуже розумний» замість «він дурний»).
4. Характеристична функція – створює образні характеристики персонажів, предметів, явищ.
5. Стилістична функція – створює певний стилістичний ефект, здебільшого іронічний, ліричний або комічний.
За словами літературознавця Івана Денисюка, «літота в українській літературі виконує не лише образотворчу, а й глибоко психологічну функцію, відображаючи складні внутрішні стани героїв, їхнє сприйняття світу».
Літота в українській літературі
Українські письменники різних епох активно використовували літоту як засіб художньої виразності:
1. У фольклорі літота часто використовується в казках, приказках, піснях: «сам з нігтя», «з макове зерня».
2. Тарас Шевченко майстерно застосовував літоту для створення ліричних образів: «Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона калина, пишається калинонька, явор молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють».
3. Іван Нечуй-Левицький використовував літоту для детального опису побуту: «Невеличка хата наче погнулась, увійшла в землю, винизила плечі...» («Кайдашева сім'я»).
4. Михайло Коцюбинський застосовував літоту для створення імпресіоністичних образів: «Тихо-тихо стало на палубі, тільки море бризкало піною, тільки вода плюскотіла в борти...» («На камені»).
5. Ліна Костенко вдається до літоти для створення філософських образів: «А час – це тільки відбивання такту. Тік-так, тік-так... і ти уже не та» («Ой ні, ще рано думати про все»).
Дослідниця українського модернізму Соломія Павличко зазначала: «Літота в творах українських письменників-модерністів стає засобом передачі екзистенційної самотності людини, її маленькості перед всесвітом, і водночас – її важливості у загальній картині буття».