«Що записано в книгу життя» аналіз (паспорт твору)
27 січня 2025 р.•
М. Коцюбинський «Що записано в книгу життя» аналіз твору визначає, яка тема, ідея, жанр, проблематика, характеристика, персонажі. Паспорт твору допоможе краще зрозуміти твір та підготуватися до уроку.
Аналіз твору «Що записано в книгу життя» (паспорт)
Автор — М. Коцюбинський
Рік написання — 1911
Рід літератури — епос
Жанр — оповідання
Тема: показ родинної байдужості, непотрібності старої людини; відтворення важких переживань матері й сина.
Ідея: засудження неприязні до старої людини, заклик до сімейних цінностей, викриття злиднів того часу.
Основна думка твору «Що записано в книгу життя» — кожен пише свою «Книгу життя», і якою вона буде, залежить тільки від самої людини.
Головні герої твору «Що записано в книгу життя» (персонажі)
- Баба — стара хвора жінка, яка вже не може ходити. Її переселили з печі до кутка між дверима і мисником, і вона очікує смерті.
- Син баби — він переживає за свою матір, хоча і зневажливо ставиться до неї, називаючи її бабою, а не мамою. Однак, в кінці він проявляє людяність, називаючи її мамою і повертаючись по неї.
- Невістка баби — дружина сина, яка дратується через присутність баби і не звертає на неї особливої уваги.
- Онуки баби — маленькі діти, які не розуміють повної ситуації і ставляться до баби байдуже, навіть граючи на ній.
- Курка — тварина, яку баба годує і яка приносить їй розраду. На думку матері, її душа перевтілиться після смерті у зозулясту курку
Проблематика твору
Проблематика: батьки і діти, життя і смерть, старість та юність, сімейні цінності, буття людини, співіснування двох різних поглядів, ставлення до людей.
Тема: голод примушує людину думати про смерть, аби врятувати своїх рідних; трагедія синового вибору між любов'ю до матері та бажанням вижити самому і врятувати родину від голоду.
Ідея: Розкриття істинної прихованої сутності людини перед лицем смерті близької людини — матері.
Сюжет та композиція
Оповідання розповідає про трагічну історію старої жінки, яку родина переселила з печі до кутка між дверима і мисником. Вона вже не може ходити і очікує смерті. Її син переживає за матір, але зневажливо ставиться до неї, називаючи бабою замість мами.
Невістка дратується через присутність баби і не звертає на неї особливої уваги. Онуки ставляться до баби байдуже, навіть граючи на ній. Єдиною розрадою для баби є курка, яку вона годує і в яку, на її думку, перевтілиться її душа після смерті.
У кінці оповідання син проявляє людяність, називаючи матір мамою і повертаючись по неї, але це повернення не грунтується на духовному просвітленні, адже він повертає назад «по бабу», не «по матір».
Художні особливості
Твір написаний у стилі екзистенційної літератури, де розкривається істинна сутність людини перед лицем смерті близької людини. Автор використовує символіку «Книги життя» як алюзію на Біблію.
Смерть в новелі супроводжується екзистенціалами туги, страждання, болю, відчаю. Теза «старе мусить вмирати, молоде жити» додає відтінку жорстокості.
Розкриття істинної прихованої сутності людини відбувається в «межовій» ситуації, перед лицем смерті близької людини — матері. Назва новели вказує на діалектику життя (безсмертя) і смерті, антиномічність яких увиразнюється прагненням живого до життя і неможливості реалізації цього.
Загальне звучання твору можна схарактеризувати як суто трагедійне, що не характерно для більшості творів М. Коцюбинського і є типовою ознакою класичного екзистенційного світосприйняття.
Цитати та алюзії
Останнє прохання матері не різати зозулястої курки, в яку, як їй здається, «перевтілюється її душа», виражає ідею безсмертя (хоча б символічного).
Рефрен «треба ж було одвозить… Послухав, сама схотіла, а могло б бути інакше. Могло б бути…» виражає невимовну тугу, жаль за минулим, потайну мрію змінити все на краще.
Алюзію на яку книгу містить назва «Що записано в книгу життя»? Біблія