"Сікстинська Мадонна": аналіз сонета Івана Франка

20 листопада 2025 р.•

Сонет «Сікстинська Мадонна» Івана Франка належить до інтимної лірики та є поетичним відгуком на однойменну картину Рафаеля. Твір розкриває захоплення поета образом жінки-матері та віру в перемогу краси, невіддільної від добра.

Паспорт твору

Автор: Іван Франко

Літературний рід: інтимна лірика

Жанр: сонет

Рік написання: 1881

Збірка: "З вершин і низин"

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб

Римування: кільцеве у катренах

Тема та ідея

Тема: захоплення поета образом жінки-матері, яку підніс над світом талант знаменитого художника.

Ідея: віра поета в перемогу краси, яка є невіддільною від добра. Втілення в образі жінки краси мистецтва, творчого натхнення.

Образи та символіка

У образі Сікстинської Мадонни поет поєднує образ Діви Марії та образ Жінки-мадонни.

Образ Діви Марії символізує самопожертву, найвищий прояв гуманізму, християнську жертовність, святу материнську любов, високе духовне начало, внутрішню силу, символ вічної жіночності, материнства, краси.

Образ жінки-мадонни у творі І. Франка втілює красу мистецтва, творче натхнення, загалом Музу. Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість.

На картині вона зображена босоногою з немовлям на руках. Вражає її сумний тривожний погляд, але відчувається сила духу, доброта та готовність в будь-яку мить спуститися на землю, залишившись недоступною для зла. Такий образ є втіленням вічної ідеальної жіночності і тому не міг не зачарувати чутливого до справжньої краси поета.

Рожа (роза, троянда) — символ дівочої чистоти, краси, любові. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері — символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й воскресіння.

У Мадонні поет вбачає богиню, "райську рожу", і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса мадонни справжня, прекрасна, щира, добра. Франко боготворить жінку, богиню-матір з дитиною на руках.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "лице небесне", "райська роже"
Риторичне запитання: "хто смів сказать, що не Богиня ти?"
Звертання: "Так, ти Богиня!"
Тропи: "І небо і пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя — не казка, ні!"
Метафори: серця дрожі, неткнутий блиском красоти, час прийде, світ покине богів і духів
Антитеза: богиня — не богиня
Гіпербола: "І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно — тут, на полотні"

Жанр сонета

Цей твір відноситься до жанру сонету, оскільки:

твір має чотирнадцять рядків (2 чотирирядкових (катренів) і 2 трирядкових (терцетів))
рядки упорядковані римуванням
перший катрен відіграє роль вступу, у якому формується поетичний мотив; другий — розвиває його, перший терцет завершує думку, а другий — увесь сонет
сонет має бути написаний 5— або 6-стопним ямбом, Франко дотримався цього правила

Історико-культурний контекст

Сонет "Сікстинська Мадонна" (1881) є справжнім шедевром. Він викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля "Сікстинська Мадонна" (1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки.

Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною.

Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в перемогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала.

Іван Франко вірив в силу доброї краси, без якої неможливе мистецтво. У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, музу.