«Синій птах» характеристика героїв
27 січня 2025 р.•
Головні герої твору «Синій птах» — це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Характеристика героїв п'єси «Синій птах» допоможе розкрити їх образи та зрозуміти глибокий символічний зміст твору.
«Синій птах» головні герої
Тільтіль і Мітіль
Душа Світла
Фея Берилюна
хвора дівчинка
Душі речей та тварин
«Синій птах» характеристика героїв
Тільтіль і Мітіль — діти зі звичайної родини. Їх батько — дроборуб. Хоча діти жили в небагатій сім'ї, але були оточені батьківською і материнською любов'ю. Ці діти тільки в мріях з'їдають по «чотири рази дванадцять» тістечок, не забувши при цьому поділитися один з одним. Вони дійсно дуже милі, добрі, товариські й добре виховані діти. Вони добре пам'ятають про свою родину, де б не опинилися. Ввічливі та уважні до старших. Уміють робити висновки з набутого досвіду.
Вони, як і багато їхніх однолітків, радіють подарункам, чекають свят, особливо Різдва, люблять солодощі та ігри. Тільтіль і Мітіль дуже люблять тварин. Захоплюються красою навколишнього світу, бережно ставляться до природи. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть, надзвичайно допитливі.
За допомогою чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п'єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страшним), сповненим таємниць, ще не звіданих людством. У цьому світі минуле, сучасне і майбутнє перебувають поряд і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще не народженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за усіх своїх предків і нащадків, тому що увесь її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.
Образи-символи у п'єсі «Синій птах»
Герої філософської п'єси-казки «Синій птах» — це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це людина, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню і Води, Душі, Хліба, Молока, Годин — усе те, з чого утворено людський світ.
Образ Синього птаха багатозначний. Він символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди — вона нескінченна.
Що символізують образи-символи?
Синій птах – символ щастя, істини, добра
Пес – втілення відданості, готовності до самопожертви
Кішка – утілення улесливості, підступності, зрадництва
Хліб — слабкодухість
Душа Світла — уособлює справедливість, є символом пізнання нового
Вогонь – відчайдушність
Двері — символ незнання
Блаженства — це відображення самовдоволення
«Синій птах» цитатна характеристика Тільтіль і Мітіль
Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Діти жили в небагатій сім'ї, але були оточені батьківською і материнською любов'ю. Досліджуючи текст, ми прийшли до висновків:
Тільтіль бережно ставиться до свого птаха: «Я його не віддам, тому що він мій!»
- добре пам'ятають про свою родину: «… три братики і чотири сестрички»;
- не заздрять багатим: «А чому ж заздрити», - каже Тільтіль;
- надзвичайно акуратні. Дідусь про Мітіль говорить: «Поглянь на неї!… яке в неї волоссячко, які оченятка і як від неї приємно пахне!» Бабуся: «Які ж ви гарненькі, чистенькі!..»;
- діти надзвичайно допитливі: вони розпитують про все, що їх цікавить у дідуся з бабусею, у Душі Світла, у Країні Майбутнього;
- Тільтіль дуже відповідальний: він обіцяє Душі Світла повернутися вчасно із Царства Ночі й дотримує слова: «Це надзвичайно важливо, треба йти»;
- Діти люблять один одного, Мітіль відчуває підтримку брата, а Тільтіль, в свою чергу, заспокоює її, коли вона боїться і не може далі йти;
- наполегливі, безстрашні: перепони, які зустрічають на шляху їх ніскілечки не лякають і не зупиняють;
- впевнені у собі «…ви не маєте права відмовляти людині. Я це знаю.»;
- ввічливі та уважні до старших: до Ночі звертається: «добродійко», до Дуба: «вибачте, добродію», до Блаженства: «…глибоко шановний Сите Блаженство»;
- самостійно приймають рішення;
- захоплюються красою; бережно ставляться до природи, навіть батька намагаються виправдати перед Дубом;
- іноді розчаровуються: коли діти впіймали багато птахів, але вони всі повмирали; коли дерева не хочуть їм допомагати;
- безстрашні, сміливо ведуть себе на кладовищі, сміливо заглядають у майбутнє;
- розуміють, у чому сенс життя, а тому відмовляються сісти за стіл Великих Блаженств;
- винесли урок з Країни Спогадів, що потрібно згадувати померлих.
Зміна героїв після подорожі
Тільтіль і Мітіль пройшли значні випробування, вони змінилися. Коли вони прокинулися, то на все, що оточувало їх, дивилися зовсім по-іншому. Тільтіль придивився до своєї горлиці, й сам здивувався. «Та він же синій!.. Та це ж моя горлиця! Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була! Так це ж і є той Синій птах, котрого ми шукали! Ми за ним ходили в таку далечінь, він, виявляється, тут!..»
Діти дроворуба подолали нелегкі випробування перш ніж знайшли Істину, зрозуміли, що щастя поряд. Автор ніби устами героїв говорить: не лякайтеся шукати, не зупиняйтеся перед Невідомим, ідіть і сміливо відчиняйте браму Таємниць, усі жахи німіють перед людиною, яка невпинна в пошуках Істини.