«Сіроманець»: характеристика Василя Чепіжного
11 жовтня 2025 р.•
У повісті Миколи Вінграновського «Сіроманець» Василь Чепіжний є головним негативним персонажем. Це дорослий чоловік, який уособлює жорстокість, жадібність та неприязнь до всього живого.
Загальна характеристика персонажа
Риси характеру Чепіжного: злий, жорстокий, мстивий, злопам'ятний, настирливий, брехливий, жадібний.
Василь Чепіжний живе в тому ж селі, що і головний герой Сашко. Він працює у колгоспі, але часто уникає роботи, перекладаючи її на дружину.
Чоловік бездушний, погано ставиться до тварин і природи. Його головна риса — ненависть до вовків, особливо до Сіроманця, який колись украв у нього козу.
Ставлення до праці та людей
Ухиляння від роботи: «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він без вагань перекладає свої обов'язки на інших.
Нечесність: Чепіжний здатний на крадіжку. У творі згадується, що він «ночами краде у полі солому на мотоциклі: під'їде до скирти, нав'яже на дріт в'язку соломи, прив'яже до мотоцикла ззаду і тягне».
Брехливість: Василь часто бреше, всі збитки спирає на вовка. Навіть сторожиха баба Маня зробила йому зауваження перед журналістами: «І тобі не стидно отаке городити».
Ставлення до тварин
Жорстокість: Чепіжний не має жодного співчуття до тварин. «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі».
Полювання на вовків: Він вбив вовчицю і вовченят: «Сам дядько Василь премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив».
Пастки: Чепіжний копав ями по лісосмугах на звірів, влаштовував пастки.
Його ненависть до вовків мала матеріальну основу — вовки вкрали у нього козу, і він ніяк не міг цього простити.
Переслідування Сіроманця
Нестримна помста: «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!» — постійно повторює Чепіжний.
Він переслідував старого, сліпого Сіроманця, хоча вовк вже не становив жодної загрози для людей і худоби. Це була не самозахист, а саме помста.
Вигадування історій: Чепіжний розповідав неймовірні історії про те, як Сіроманець нібито загрожував йому: «Зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю».
Він брехав, що вовк «почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю», хоча насправді старий сліпий вовк вже не полював.
Зіткнення з Сіроманцем
Під час одного полювання Сіроманець перехитрив Чепіжного. Вовк відчував небезпеку від цієї людини і «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі».
Слова Чепіжного: «Жри мене, я сам би перегриз йому горло». Навіть у безпорадному стані він випромінює ненависть.
Чепіжний вигадав історію, ніби вовк говорив з ним людською мовою і загрожував: «Доїм усіх ваших коней, візьмуся тоді за вас і ваших дітей, а тебе, Чепіжний, першого з'їм!»
Ця брехня показує, наскільки далеко він готовий зайти, щоб виправдати свою жорстокість та одержимість помстою.
Символічне значення образу
Василь Чепіжний у творі символізує жорстокість людини, яка втратила зв'язок з природою та своєю людяністю.
Він уособлює злобу, жадібність, нездатність прощати. На противагу Сашкові, що проявляє співчуття до старого вовка, Чепіжний не знає милосердя.
Протиставлення: Сашко бачить у Сіроманці живу істоту, що заслуговує на співчуття. Чепіжний бачить лише об'єкт помсти.
Образ Чепіжного показує, як ненависть і жадібність можуть зробити людину жорстокою та несправедливою. Він не здатний побачити, що старий сліпий вовк вже не небезпечний — йому потрібна лише помста.
Цитатна характеристика
«Від села охляп на коні їхав Василь Чепіжний. Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі».
«Замерзаю! Пропаду! Пропадаю! Гав! Гав! Гав!» — загавкав Чепіжний до Сіроманця і люто рушив з води на нього. — На мене — їж! Жери мене! Зжери мене, як ти з'їв мою козу Восьмого березня!»
«Я перебив твою зграю і вовченят перебив, я!» — з гордістю заявляє Чепіжний.
«До вечора яма була викопана. Чепіжний прикрив її тоненьким пруттям, зверху притрусив сухою травою» — готує пастку на старого вовка.
Роль у конфлікті твору
Василь Чепіжний є антагоністом твору. Саме він створює основний конфлікт — протистояння між людською жорстокістю та співчуттям.
Його переслідування Сіроманця ставить Сашка перед вибором: підтримати дорослих чи захистити беззахисного старого вовка.
Через образ Чепіжного автор показує, що справжнє зло — не в природі (навіть хижий вовк), а в людині, яка втратила милосердя та здатність прощати.
Коментарі