"Слово, чому ти не твердая криця...": аналіз вірша Лесі Українки

24 грудня 2025 р.•

Вірш «Слово, чому ти не твердая криця...» Лесі Українки належить до громадянської лірики та розкриває тему звертання до слова й мови, як до могутньої зброї в руках людини. Твір написано 25 листопада 1896 року та є роздумом про силу слова, віру в її потенціал.

Паспорт твору

Автор: Леся Українка

Літературний рід: лірика

Жанр: вірш

Напрям, течія: неоромантизм, модернізм

Вид лірики: громадянська, меншою мірою філософська

Рік написання: 1896, 25 листопада

Віршовий розмір: дактиль; у рядку неповних чотири стопи

Римування: суміжне або парне (ААББ)

Строфа: чотиривірш (катрен), всього шість строф

Тема та ідея

Тема: звертання до слова й мови, як до могутньої зброї в руках людини; роздуми про силу слова, віра в її потенціал.

Ідея: возвеличення слова — духовного начала, джерела передачі інформації та ідей від покоління до покоління, від поневоленого до месника, що здатне спричинити істотні зрушення в суспільстві.

Головна думка (мета): прагнення ліричної героїні удосконалити свою єдину зброю – слово, й передати його сильнішим.

Провідні мотиви: сила слова та мови; боротьба за правду та незалежність; тема творчості: призначення митця, роль художнього слова в житті народу; мистецтво — праця для суспільства; патріотизм і революційний дух.

Композиція

Вірш подано у формі риторичного звернення до слова. Твір побудовано на персоніфікації: до слова авторка звертається, мов до живої істоти.

Настрій вірша пройнятий духом боротьби за істину та справедливість, що характерно для романтичної естетики.

Лаконічність та образність мови, досягнена за допомогою вживання архаїзмів ("твердиня", "вражі") і вдало дібраних епітетів, створює високоеститичний стиль.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "твердая криця", "гострий, безжалісний меч", "вражі голови", "щира, гартована мова", "зброя іскриста", "месники дужі", "нові, не тюремні речі"
Метафори: "слово — зброя іскриста, єдиная зброя, меч на катів", "щира, гартована мова", "кров з мого серця проллєш", "вигострю, виточу зброю іскристу", "станеш ти кращим мечем на катів"
Уособлення (персоніфікації): "брязне клинок об залізо кайданів", "піде луна по твердинях тиранів", "послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам"
Паралелізм: "Слово, моя ти єдиная зброє / Ми не повинні загинуть обоє!"
Антитеза: "іншим на втіху, на смуток мені"
Риторичні запитання: "Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?", "Чом ти не гострий, безжалісний меч, той, що здійма вражі голови з плеч?"
Гіпербола: "Я тебе видобуть з піхви готова", "серця клинком не проб'єш"
Анафора: "Слово,.."
Алітерація: насиченість сонорними звуками "р" ("твердая", "криця", "зброя", "гостра", "іскриста", "брязне") надає словам рішучості і твердості

Образи та символіка

Слово — "гострий меч на катів", "іскриста зброя" — це алегорія незламності народу.

Мова — "щира, гартована" — саме існування нації, символ духовної моці.

Твір автобіографічний — вірш сповнений особистих переживань ліричної героїні, яка фактично ототожнюється з самою поеткою.

Ідейний зміст

У творі розкривається сила слова як зброї в боротьбі за свободу та справедливість. Лірична героїня прагне удосконалити слово, зробити його міцнішим, щоб воно могло служити "месникам дужім" у їхній боротьбі.

Слово постає як єдина зброя, яка може спричинити істотні зрушення в суспільстві, передати ідеї від покоління до покоління, від поневоленого до месника.