«Снігова королева»: короткий зміст

Жив один лихий троль, який був злючий-презлючий, наче сам чорт. Троль виготовив дзеркало, в якому все хороше зменшувалося, а все погане здавалося ще гіршим.

Троля дуже забавляла його нова іграшка, і його учні всюди бігали з чарівним дзеркалом, яке спотворювало як добре, так і зле. Якось вони наважилися піднятися на небо, щоб посміятися над ангелами і самим Творцем. Однак учням злого троля не судилося здійснити свій підступний план: несподівано дзеркало вирвалося з їхніх рук, полетіло на землю і розбилося. Мільйони найдрібніших уламків розлетілися світом і наробили чимало бід.

У великому місті жили дві бідні родини, які мешкали на даху одного будинку. У кожній родині була по одній кімнаті та по одному віконцю. Між будинками росли троянди, які росли в ящиках на даху.

У цих двох родинах жили діти: хлопчик Кай та дівчинка Герда. Вони були названими братом і сестрою, оскільки дуже любили один одного. Вони разом гралися, доглядали за трояндами та слухали казки бабусі.

Одного разу Кай побачив Снігову королеву, яка поцілувала його двічі. Після цього в око та серце хлопчика потрапили скалки чарівного дзеркала. Кай став злим та жорстоким, він почав насміхатися над усіма, навіть над Гердою.

Одного дня Кай прив'язав свої санчата до саней Снігової королеви та поїхав з нею. Герда вирішила знайти свого друга та вирушила на пошуки.

Герда потрапила до саду квітникарки, яка хотіла залишити дівчинку у себе. Але Герда згадала про Кая та вирвалася з саду, продовживши свою мандрівку.

Герда зустріла ворону, яка розповіла їй про принца та принцесу. Дівчинка подумала, що принц може бути Каєм, і вирушила до палацу. Але принц виявився іншою людиною.

Принц та принцеса допомогли Герді, дали їй карету, коней та слуг, щоб вона могла продовжити пошуки Кая.

По дорозі карету Герди захопили розбійники. Маленька розбійниця, дочка старої розбійниці, яка була за ватажка, захотіла тримати Герду разом зі своїми звірятами.

Дівчинка приводить Герду до розбійницького замку, де має намір тримати разом зі своїми звірятами. Герда розповідає Маленькій Розбійниці історію про Кая і свою мандрівку. Раптом голуби зі звіринця Маленької Розбійниці кажуть, що бачили Кая у санях Снігової королеви, яка прямувала на Північний полюс, до Лапландії. Маленька Розбійниця відпускає Герду і дає їй трохи їжі та свого оленя, який має відвезти дівчинку до замку Снігової Королеви.

Північний олень привіз дівчинку до старої лапландки, яка відігріла та нагодувала змучену та замерзлу дівчинку. Дізнавшись історію Герди, лапландка розповідає, що Снігова Королева насправді живе у Фінляндії, за сотні миль від Лапландії. Вона радить їй побувати у гостях в одної мудрої фінки, якій передає своє прохання допомогти дівчинці, написане на в'яленій рибі.

Коли Герда зігрілася, лапландка прив'язала дівчинку до спини оленя, і той помчав далі. Північний олень відвозить Герду до фінки й просить у неї дати дівчинці таку силу, щоб вона змогла перемогти Снігову Королеву. На що жінка відповідає: «Я не можу дати їй більшої сили, ніж та, якою вона вже володіє… Герда має чисте й невинне серце.»

Попри всі перешкоди, Герда дістається до палацу Снігової королеви. Він був холодним, безлюдним та мертвим. Незабаром вона помітила Кая, який зовсім посинів від холоду, але не помічав цього після поцілунків Снігової королеви. Хлопчик намагався викласти з гострих крижин слово «вічність», адже в цьому випадку він отримав би від Снігової королеви в подарунок цілий світ та нові ковзани.

Та Кай не може зрозуміти, хто така Герда. Герда починає плакати, її гарячі сльози падають йому на груди, прямо в саме серце, і вони розтопили крижану скалку чарівного дзеркала. Кай глянув на Герду, і вона заспівала про троянди. Кай раптом заридав і плакав так довго й сильно, що скалка дзеркала витекла й з ока разом із сльозою. Тоді він пізнав Герду і зрадів. Тепер Кай сам собі господар; названі брат з сестрою беруться за руки і швидко покидають палац Снігової королеви.

По дорозі назад вони зустріли всіх друзів, які допомогли Герді в її пошуках. Вдома на них чекали квітучі трояндові кущі, та коли Кай і Герда входили в низенькі двері, то помітили, що за цей час виросли. Вони були вже дорослі, але ще діти, діти серцем. А незабаром все, що сталося, вони забули, як важкий сон.