Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері»: аналіз роману
17 січня 2025 р.•
Роман «Собор Паризької Богоматері» французького письменника Віктора Гюго, опублікований у 1831 році, - це історичний роман із елементами романтизму та готичної прози. Дія відбувається в Парижі у 1482 році, епоху Людовіка XI, на межі Середньовіччя та Ренесансу. Одне з головних завдань Гюго - захист культурної спадщини: роман сприяв подальшій реставрації собору та інтересу до готичної архітектури.
Тема та ідея
Любов у різних формах: платонічна, ідилічна, пристрасна, непорозуміла. Наприклад, кохання Квазімодо до Есмеральди, одержимість Фролло, невзаємність між героями.
Протистояння добра і зла, моральний вибір: Фролло як духовна посадова особа, але під владою гріха; Квазімодо - незважаючи на свою потворність, сповнений глибокої доброти й жертовності.
Соціальна нерівність і доля народу: Злидні, стан жебраків, циганців, корупція духовенства і феодалів - усе це в романі.
Ставлення до краси і мистецтва, архітектури: Собор Нотр-Дам - не просто фон, а символ історії, часу, духовного спадку. Руйнування архітектурної спадщини - це злочин чи акт суспільної безвідповідальності.
Головні герої
Есмеральда - молода циганка, красива, добритна, наївна. Символ чистоти, краси, рятівна дія, виклик суспільним нормам.
Квазімодо - горбатий дзвонар Нотр-Дам, сирота, майже глухий, жорстоко приречений на знущання через свою зовнішність. Символ людської душі: ізоляція, жертовність, любов несвідома й безкорислива.
Клод Фролло - архідиякон, освічений, але морально спотворений бажаннями; бореться із совістю. Уособлює конфлікт між обов'язком, духовністю та пристрастю.
Феб де Шатопер - молодий капітан, елегантний, але поверхневий; романтичний, але ледве глибоко інтерес до Есмеральди.
Сюжет та композиція
Роман складається з 11 «книг» (частин). Експозиція: перші шість книг - знайомство з місцем, персонажами, атмосферою. Події цього блоку розгортаються протягом кількох днів на початку січня 1482 року. Далі розвивається ускладнення дії: конфлікти, інтриги, драматичні кульмінації і падіння героїв.
Художні засоби
Мова і стиль: Стиль поєднує романтичне із реалістичним: опис архітектури (собору), натура - реалістичні деталі (улиці Парижа, бідність) поєднуються з надзвичайно виразними символами і готичною атмосферою.
Символи: Собор - центральний символ: він виступає як живий свідок подій, місце прихистку, як ідеал культурної спадщини. Тематика світла і тіні, зовнішньої краси і внутрішньої ідеальності чи потворності.
Історичний контекст
Роман твориться в добу романтизму, коли авторами цікавить минуле, особливо Середньовіччя, як епоха із сильним релігійним колоритом, драматичними моральними питаннями. Одне з головних завдань Гюго - захист культурної спадщини: роман сприяв реставрації готичних пам'яток Франції, серед яких Нотр-Дам.
Основна думка
Роман «Собор Паризької Богоматері» - це злиття історії та фантазії, глибокої психології персонажів і символізму, готичної атмосфери й романтичной відвертості. Гюго піднімає моральні питання: що визначається важливішим - зовнішність чи душа, обов'язок чи пристрасть. Роман привертає увагу до збереження культурної спадщини та питання соціальної справедливості: як страждає народ, як духовенство і влада використовують страх і релігію.
Коментарі