"Солодкий світ!..": аналіз сонету Максима Рильського
14 листопада 2025 р.•
Сонет «Солодкий світ!..» Максима Рильського, написаний у 1919 році, належить до пейзажної, філософської та інтимної лірики. Твір зображує роздуми про чарівність світу та внутрішнє прозріння, показуючи захоплення світом та уміння насолоджуватися кожною неповторною миттю життя.
Паспорт твору
Автор: Максим Рильський
Рік написання: 1919
Жанр: сонет
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: неокласицизм, модернізм
Вид лірики: пейзажна, філософська, інтимна
Віршовий розмір: ямб, здебільшого чотиристопний; закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_)
Римування: перехресне (АБАБ). Рими точні: білий – ширококрилий, квіт – світ, віт – граніт – світ, несмілий – милий, засвітили – зрозуміли, літ – світ
Строфа: вірш складається з трьох строф – двох чотиривіршів (катренів) та п'ятивірша
Тема: роздуми про чарівність світу, а також про внутрішнє прозріння і відчуття щастя
Ідея: захоплення світом, уміння насолоджуватися кожною неповторною миттю життя
Основна думка: лише подолавши тернистий шлях, розумієш, що світ прекрасний
Тематика та проблематика
Провідні мотиви:
- краса та досконалість навколишнього світу
- природа як джерело натхнення і відображення гармонії
- пошук істини та розуміння того, що є важливим і справжнім у житті
Художні засоби
Епітети: «солодкий світ», «простір блакитно-білий», «золотий небесний квіт», «дух ширококрилий», «узори надвесняних тонких віт», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «довгі муки безсердечних літ» — змальовують багатство почуттів
Метафори: «благословляє дух ширококрилий солодкий світ», «янголи нам свічі засвітили»
Порівняння: «сонце – золотий небесний квіт», «погляд, ніби пролісок несмілий / немов трава, що зеленить граніт / неначе спогад нерозумно-милий»
Рефрен: «Солодкий світ» — використовується щоразу з різними смисловими відтінками: спершу як назва місця подій, надалі утвердження думки, що світ є солодким, і наостанок висновок про те, чому цей світ є солодкий
Епіфора: «Солодкий світ» у кінці кожної строфи
Риторичне запитання: «Чи янголи нам свічі засвітили… чи ми самі прозріли й зрозуміли Солодкий світ?»
Риторичний оклик: «Солодкий світ!»
Інверсія: «дух ширококрилий», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «свічі засвітили»
Асонанс звуків [о], [и] та [і]
Символічні образи
Ліричний герой — ймовірно, сам поет — мудра людина, яка пристрасно говорить про красу світу.
Природа рідного краю — яскраві образи співзвучні з почуттями ліричного героя, створюють атмосферу філософського споглядання природи та загальної любові.
Солодкий світ — символ краси та досконалості навколишнього світу, який стає доступним лише після подолання тернистого шляху.
Янголи та свічі — символи духовного натхнення та просвітлення, що допомагають зрозуміти красу світу.
Художньо-стильові особливості
Медитативний тон та піднесений настрій.
Використання повтору (Солодкий світ) надає віршу ритмічну рівновагу й викликає у читача відчуття спокою.
Використання лексики старослов'янського походження (благословляє, прозріли), згадка про янголів вказують на вплив біблійних джерел.
У строфах наявне внутрішнє римування.
Вірш М. Рильського «Солодкий світ!» пронизаний радістю життя, усвідомленням його привабливості та неповторності. Завдяки природним образам і метафорам, поет передає відчуттям миру, безтурботності та духовного оновлення.
Твір належить до ранньої лірики поета; увійшов до збірки «Синя далечінь» 1922 р.
Композиція
Вірш складається з трьох строф – двох чотиривіршів (катренів) та п'ятивірша. Композиція побудована на розгортанні думки про красу світу.
Рефрен «Солодкий світ» використовується щоразу з різними смисловими відтінками: спершу як назва місця подій, надалі як утвердження думки, що світ є солодким, і наостанок як висновок про те, чому цей світ є солодкий.
Епіфора «Солодкий світ» у кінці кожної строфи створює ритмічну рівновагу та підкреслює основну думку твору.
Ідейний зміст
Вірш уславлює захоплення світом та уміння насолоджуватися кожною неповторною миттю життя. Основна думка: лише подолавши тернистий шлях, розумієш, що світ прекрасний.
Краса та досконалість навколишнього світу, природа як джерело натхнення і відображення гармонії — все це робить вірш глибоко філософським та емоційним.
Пошук істини та розуміння того, що є важливим і справжнім у житті — це основна тема твору. Риторичне запитання «Чи янголи нам свічі засвітили… чи ми самі прозріли й зрозуміли Солодкий світ?» показує, що красу світу можна зрозуміти лише через власний досвід та духовне просвітлення.
Вірш пронизаний радістю життя, усвідомленням його привабливості та неповторності. Завдяки природним образам і метафорам, поет передає відчуттям миру, безтурботності та духовного оновлення.
Коментарі