"Сон (На панщині пшеницю жала...)": аналіз вірша Тараса Шевченка
27 січня 2025 р.•
Елегія "Сон (На панщині пшеницю жала...)" Тараса Шевченка, написана в 1858 році, належить до громадянської (соціальної) лірики. Твір написано напередодні скасування кріпацтва (1861) та зображає тяжке життя матері-кріпачки, яка, попри втому та безправ'я, не втрачає надію на краще майбутнє свого сина.
Паспорт твору
Автор: Тарас Шевченко
Літературний рід: лірика
Жанр: елегія
Рік написання: 1858
Напрям (течія): реалізм з елементами романтизму
Вид лірики: громадянська (соціальна)
Віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм
Римування: змішане: перехресне (АБАБ), паралельне/суміжне (ААББ) та кільцеве (АББА)
Строфа: вірш складається з 23 рядків, неподілених на строфи
Тема та ідея
Тема: зображення тяжкого життя матері-кріпачки, яка, попри втому та безправ'я, не втрачає надію на краще майбутнє свого сина.
Ідея: осуд кріпосницької системи, що калічить людські долі, лишає народ можливості вільно жити й працювати на рідній землі.
Основна думка: "І усміхнулася небога, / Проснулася — нема нічого…".
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви материнства, любові до дитинки, протиставлення гіркої реальності та мрії про волю, кріпацтва як суспільного зла, непосильної праці селян, співчуття до поневоленого народу.
Композиція
Композиційно твір побудований за принципом антитези: реальність (змальована дуже скупо) протиставляється сну головної героїні (щасливі емоції, виражені яскравими епітетами та пестливими словами). Різка зміна подій передається коротким безсполучниковим складним реченням: "Прокинулась — нема нічого".
Глибокий психологізм, співчутливий, трагічно-стриманий тон, характерні для пізньої творчості Шевченка. Простота й лаконічність викладу. Народна розмовна мова ("пошкандибала").
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "вольній", "уродливий, багатий", "веселім полі".
Порівняння: "Попестила; і ніби сном / Над сином сидя, задрімала".
Повтори: "дожать… дожинать", "вольній… волі" — підкреслюють безперервність тяжкої праці та прагнення свободи.
Антитеза: "Не одинокий, а жонатий", "Уже не панський, а на волі", "Проснулася — нема нічого…"; сон (свобода) — реальність (кріпацтво).
Зменшено-пестливі слова: діточки, тихенько.
Образна система
Мати — узагальнений образ поневоленої української жінки. Змучена селянка, яка жне пшеницю на панському полі. Вона ледве стоїть на ногах від виснаження, але змушена працювати далі. Поруч, у снопах, плаче її немовля — єдина розрада.
Сон — символ сподівань кріпачки на світле майбутнє. Її прагнення здобути волю хоч не собі, а своєму синові.
Син Іван — втілення майбутнього покоління.
Пшениця — життя, праця, добробут.
Панщина — символ рабства, знеособлення.
Діти, що несуть обід (уві сні) — гармонійний, вільний світ.
Коментарі