"Сонет 116": аналіз сонета Шекспіра

29 травня 2025 р.•

Сонет «116» Вільяма Шекспіра належить до найвідоміших творів англійської лірики про кохання та розкриває тему оспівування істинного кохання, яке не залежить від часу, змін і труднощів.

Паспорт твору

Автор: Вільям Шекспір

Літературний рід: лірика

Жанр: сонет (філософська лірика, любовна лірика)

Напрям, течія: англійський ренесанс, гуманізм

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб

Римування: класична схема англійського (шекспірівського) сонета — АБАБ СДСД ЕФЕФ ГГ

Строфа: три катрени та фінальний римований двовірш (англійський сонет)

Тема та ідея

Тема: оспівування істинного кохання, яке не залежить від часу, змін і труднощів.

Ідея: справжнє кохання непохитне та вічне, воно не піддається плину часу і не змінюється під впливом обставин.

Провідний мотив

У творі звучить мотив незмінності справжнього кохання.

Художні засоби

Метафори: "Любов – це маяк, що світить крізь тумани" — образ незмінного почуття.

Анафора: повторення "Любов – не..." підкреслює заперечення хибних уявлень про любов.

Персоніфікація: "Час володіє рожевощокими й світлими" — уособлення часу як безжального судді.

Антитеза: "Любов – не любов, коли вона міняється" — протиставлення справжнього і нестійкого почуття.

Риторичні запитання: додають емоційної виразності й переконливості.

Образи та символічні значення

Любов як маяк — символ надійності та вірності.

Час як невблаганна сила — підкреслює, що справжня любов не підвладна старінню й смерті.

Зірка — орієнтир для кораблів, що символізує надію та істинність почуття.

Історичний контекст

Цей сонет є одним із найвідоміших віршів Шекспіра про кохання. Він стверджує, що справжня любов не слабшає з роками і не змінюється через зовнішні обставини. Це своєрідний гімн непохитності почуттів, який залишається актуальним у всі часи.