"Сонет 132": аналіз сонета Петрарки

29 травня 2025 р.•

Сонет «132» Франческо Петрарки належить до найбільш виразних творів італійської лірики про страждання від кохання та розкриває тему внутрішньої боротьби ліричного героя, що одночасно страждає від кохання і не може без нього жити.

Паспорт твору

Автор: Франческо Петрарка

Літературний рід: лірика

Жанр: сонет (любовна лірика, петраркістський сонет)

Напрям, течія: гуманізм, Відродження

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Римування: класичне для італійського (петраркістського) сонета, кільцеве в катренах — АББА АББА, в терцетах: ВГД ДГВ

Строфа: два катрени та два терцети (італійський сонет)

Тема та ідея

Тема: внутрішня боротьба ліричного героя, що одночасно страждає від кохання і не може без нього жити.

Ідея: кохання — це сила, що приносить як страждання, так і насолоду, і людина не може звільнитися від його влади.

Провідний мотив

У творі звучить мотив протиріччя та суперечливості любовного почуття.

Художньо-стильові особливості

У сонеті використано антонімічні протиставлення, оксюморон, риторичні питання.

Художні засоби

Оксюморон: "живлюща смерте", "втіхо навісна" — передають парадоксальність кохання, що одночасно ранить і дарує радість.

Антонімічні протиставлення: "горіти хочу" / "не хочу", "палаю в стужу" / "в спеку — весь дрижу" — підкреслюють суперечливість почуттів.

Риторичні питання: "Як не любов, то що це бути може?" — створюють ефект роздумів, невизначеності.

Метафори: "скорбота нищівна", "луна скарг", "палаю в стужу" — емоційно забарвлюють текст.

Анафора: повторення конструкції "Як не любов… А як любов…" — підкреслює роздвоєність почуттів.

Образи та символічні елементи

Ліричний герой — людина, що розривається між радістю та муками кохання.

Море, човен без керма — символізують хиткість, безпорадність у владі почуттів.

Вогонь і холод — метафоричні образи, що передають контрасти любовного переживання.

Історичний контекст

Сонет 132 — один із найбільш виразних творів Петрарки про страждання від кохання. Він є характерним зразком петраркістської традиції, що вплинула на європейську любовну лірику. Тема суперечливих почуттів згодом була розвинена у творчості Шекспіра, Лопе де Веги та інших поетів епохи Відродження.