"Сонет 66 (збірка)": аналіз сонета Шекспіра

29 травня 2025 р.•

Сонет «66» Вільяма Шекспіра належить до найбільш соціально загострених творів поета та розкриває тему критики несправедливого суспільного ладу, де чесноти зневажаються, а зло панує.

Паспорт твору

Автор: Вільям Шекспір

Літературний рід: лірика

Жанр: сонет (громадянська лірика, соціальна сатира)

Напрям, течія: ренесансний гуманізм

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб (чітке чергування ненаголошених і наголошених складів, що є характерним для сонетів Шекспіра)

Римування: перехресне у катренах (АБАБ) та суміжне в фінальному двовірші (СС), що відповідає класичній структурі англійського сонета (трьох катренів і одного двовірша)

Строфа: англійський (шекспірівський) сонет: три катрени + римований двовірш

Тема та ідея

Тема: критика несправедливого суспільного ладу, де чесноти зневажаються, а зло панує.

Ідея: викриття соціальної та моральної деградації суспільства, висловлення втоми та розчарування, які однак не переважають любов до близької людини.

Провідний мотив

У творі звучить мотив відчаю перед жорстокістю світу та єдина причина не піддатися йому — кохання.

Художні засоби

Анафора: повтор "І на...", що підкреслює накопичення несправедливостей.

Антитеза: "правота – затисли рот", "талант – під наглядом шпика", "добро – в зла за служника".

Метафора: "правда... в бруд обертає почуття святі".

Гіпербола: загальне нагнітання несправедливостей світу.

Епітети: "безтурботне і вельможне бидло", "правда підлоті навдогоду".

Образи та символічні значення

"Жебри і приниження чеснот" — символ морального падіння суспільства.

"Правда, що підлоті навдогоду" — спотворення істини заради вигоди сильних світу.

"Мистецтво під п'ятою влади" — цензура та придушення творчості.

"Талант під наглядом шпика" — переслідування незалежного розуму.

"Я кличу смерть" — символ крайнього відчаю та небажання миритися з несправедливістю.

Історичний контекст

Цей сонет — один із найбільш соціально загострених у творчості Шекспіра. Він відображає загальний дух епохи, коли гуманістичні ідеали зіткнулися з жорстокістю реального життя. Дмитро Павличко в своєму перекладі зберіг змістову глибину й експресію оригіналу, водночас надав йому українського колориту.