"Стояла я і слухала весну...": аналіз вірша Лесі Українки

1 вересня 2025 р.•

Вірш «Стояла я і слухала весну...» Лесі Українки належить до пейзажної та інтимної лірики та відображає гармонію весняного оновлення з душевним станом ліричної героїні, яка милується звуками природи. Твір сповнений виразних інтонацій та має легкий та ніжний настрій.

Паспорт твору

Автор: Леся Українка

Літературний рід: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: пейзажна, інтимна

Напрям, течія: модернізм, імпресіонізм

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Римування: перехресне (АБАБ)

Строфа: чотиривірш (катрен), всього дві строфи

Тема та ідея

Тема: відображення гармонії весняного оновлення з душевним станом ліричної героїні, яка милується звуками природи.

Ідея: уславлення весни, що дарує спокій, спонукає до пізнання свого внутрішнього світу.

Основна думка: людина має право на мрію про особисте щастя.

Провідні мотиви: весна — новий початок, джерело радості та натхнення, що розцвітають у душі; тісний зв'язок між людиною і природними циклами; любов до навколишнього світу.

Композиція

Вірш складається з двох строф, кожна з яких має чотири рядки. Композиція проста, але ефективна: перша строфа описує сприйняття весни ліричною героїнею, друга — розкриває внутрішній світ героїні через образ мрій.

Застосовано характерний для українського фольклору прийом паралелізму — душевні переживання ліричної героїні показані через природу.

М'який ритм і звучання слів підсилюють враження від безтурботної весняної атмосфери.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "дзвінка, голосна пісня", "таємно-тихо шепотіла"
Метафора: "Співала пісню дзвінку, голосну" — пісня є відображенням гармонії природи і почуттів, які вона приносить
Персоніфікації (уособлення): "весна багато говорила, співала пісню, шепотіла", "співали мрії" — живий і чуттєвий образ весни, подруги, здатної передавати емоції
Інверсія: "стояла я", "співали мрії"
Анафора: "Вона мені…"
Протиставлення: "Співала пісню дзвінку, голосну / То знов таємно-тихо шепотіла" — підкреслює різноманітність емоцій
Алітерація: насиченість дзвінкими приголосними [б] [г] [д], а також шиплячими й фрикативним [с] [ш] [щ] [в], допомагає відтворити звуки природи
Асонанс: звуків [а] [о] та [і]

Дієслівний ряд (стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла) передає мінливість світлих почуттів героїні.

Образи та символіка

Лірична героїня — щиро прагне до особистого щастя, вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.

Весна — символ відродження фізичного й духовного стану людини, передвісник нових переживань, мрій і надій, покровителька юності й кохання. Не дивно, що саме вона несе ідеї особистого щастя хворій дівчині.

Образ пісні — робить життя героїні значно прекраснішим, а погляд дівчини на все — більш оптимістичним.

Історико-біографічний контекст

Леся Українка недужала з дитинства, але хвороба не могла стримати її душевних поривів. Зиму вона переносила фізично важче за інші пори року, тому весна для неї ставала часом мрій про майбутнє життя.

Це була пора надії, яку поетка особливо цінувала. Прекрасний вірш "Стояла я і слухала весну…" був неодноразово покладений на музику (С. Дерди, Д. Суботенка тощо).

Вірш присвячений прагненню до кохання і фактично є зразком інтимної лірики, хоч ніде немає й натяку на стосунки ліричної героїні. Фактично цей вірш — автобіографічний, позаяк прообразом ліричної героїні є сама авторка.